Урал-5323

Урал-5323 вантажівка підвищеної прохідності з колісною формулою 8х8/4, який виготовляється на Уральському автомобільному заводі в Міасі (Росія), в тому числі для використання в російської армії у складі уніфікованих сімейств «Суша» (до 1998 року) і «Мотовоз».

Урал-5323
Урал-5323
Виробник УралАЗ
Роки виробництва з 1989
Місце виробництва  СРСР, Міас
 Росія, Міас
Довжина 8585 мм
Ширина 2550 мм
Висота 3190 мм
Кліренс 400 мм
Найвища швидкість 85 км/год
Місткість бака 300+210 л
Подібні КрАЗ-6322

Історія

Урал-532362

Перший дослідний чотиривісний з Міаса — безкапотний Урал-395 (8х8) з'явився ще в 1972 році. Новий етап розпочався в 1985 році, коли завод створив модель Урал-5323 (8х8) вантажопідйомністю 9 т з двигуном в 260 к.с., балансирною підвіскою коліс і системою підкачки шин. Кабіну взяли від КАМАЗа і лише злегка допрацювали. Цей екземпляр і експонується в музеї.

У 1993 році з'явився 10-тонний Урал-5323-20 з двигуном ЯМЗ потужністю 300 к.с.

З 1995 року на машини серії 5323 встановлювалися кабіни, що виготовляються за ліцензією IVECO, з різним оформленням передньої частини. вантажопідйомність — 9,0 т. потужність — 260 к.с. швидкість — 80 км/год.

Опис

Автомобіль виконаний по компоновці «кабіна над двигуном» (крім модифікації Урал-532365), що забезпечує оптимальний розподіл повної ваги по мостах і максимальне використання габаритів автомобіля для розміщення вантажних платформ і монтажу спеціальних установок при збереженні невисокої спорядженої маси[1][2]. Висока плавність ходу і прохідність автомобіля досягається застосуванням подвійної балансирної підвіски (для передньої і задньої осі)[1][3][4]. Обсяг палива забезпечує запас ходу до 1000 км, що дозволяє машині працювати далеко від розвинутої мережі доріг. Основними споживачами цих машин є нафтогазова та лісозаготівельна галузі[5].

На основі Уралу-5323 розроблені водометний спецавтомобіль Лавина-Ураган[6] і ремонтно-евакуаційна машина РЕМ-КЛ[7]. Шасі Урал-5323 входить до складу ряду машин військового призначення:

  • Зенітного гарматно-ракетного комплексу Панцир-С1 (дослідний зразок)[8][9]
  • Зенітного ракетного комплексу Тор-М1 ТА[9][10];
  • Самохідної гаубиці Мста-К (дослідний зразок)[11][10];
  • Понтонних парків ПП-91[12][13] і ПП-2005[12][14].

Модифікації

  • Урал-5323 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4.
  • Урал-532301 — бортовий автомобіль з колісною формулою 8х8/4, модернізована версія Урал-5323.
  • Урал-532303 (Урал-5323-23, Урал-Е5323Д) — бортовий автомобіль з броньованою кабіною.
  • Урал-532341/42 — багатоцільове шасі з кабіною IVECO. Призначене для установки озброєння і технологічного устаткування.
  • Урал-532361/62 — довгобазне шасі зі збільшеною вантажопідйомністю до 15 т з двигунами ЯМЗ-7601, кабіна IVECO.
  • Урал-532365 — довгобазне шасі з винесеною вперед заниженою кабіною для монтування кранів
  • Урал-5423 сідловий тягач з колісною формулою 8х8/4.

Примітки

  1. Урал-5323. Истории автомобилей. Автомобильный завод «Урал». Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 23 лютого 2011.
  2. Валерий Владимирович Дмитриев. Урал-379: поиск компоновочной истины // Коммерческий Транспорт. — 2010.   4. — С. 94-99. ISSN 1993-5978.
  3. Мамед Раллиев. (2003). Многоножка из Миасса (Урал-532301). Основные Средства. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 17 березня 2011.
  4. Уральские инициативы // За рулём. — 1992.   12. — С. 28—29. ISSN 0321-4249.
  5. Челябинская область. На главном конвейере автозавода «Урал» начат выпуск новых бескапотных автомобилей. Regions.ru/«Новости Федерации». 26 лютого 2002. Процитовано 27 лютого 2011. «Особенностями автомобиля „Урал-5323“ являются повышенная грузоподъёмность (15 тонн), комфортабельная кабина производства СП „ИВЕКО-УралАЗ“, а также улучшенные монтажные параметры шасси для установки специального оборудования. … Конвейерная сборка „Урал-5323“ значительно снизит трудоёмкость»
  6. Фёдор Лапшин. (2007). Водяное охлаждение. Авторевю. Грузовики и автобусы. Архів оригіналу за 9 квітня 2012. Процитовано 23 лютого 2011.
  7. Продукция АЗ «Урал» на выставке вооружений. репортаж с IV Международного салона вооружения и военной техники «МВСВ-2010» (30 июня — 4 июля 2010 года, г. Жуковский) (NewsMiass.ru). 1 липня 2010. Процитовано 28 лютого 2011.
  8. Саид Аминов. (9 серпня 2007). Зенитный ракетно-пушечный комплекс 96К6 «Панцирь-С1». Вестник ПВО. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 5 березня 2011.
  9. Николай Яковлевич Василин, Александр Леонидович Гуринович. {{{Заголовок}}}. — 11 000 прим. — ISBN 985-438-681-3.
  10. Андриан Николаев. (18 вересня 2007). ТРАНСПОРТНЫЕ АВТОМОБИЛИ И СПЕЦИАЛЬНЫЕ МАШИНЫ НА ИХ БАЗЕ (1980—90 гг.). Россия — Номенклатура вооружений. «Военный паритет». Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 28 березня 2011.
  11. Олег Желтоножко, Владислав Белогруд. Борьба за самоходную артиллерию. Мста по-уральски // Арсенал. — 2010.   2 (20). — С. 86-98.
  12. Василий Фёдорович Трефилов. {{{Заголовок}}}. — 500 прим. — ISBN 978-5-901086-67-4.
  13. Юрий Авдеев. (22 квітня 2006). Им нет преград. Красная звезда. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 16 квітня 2011.
  14. Ведомость-спецификации на поставку средств инженерного вооружения для войсковой части 52684 в 2008 году. Архів оригіналу за 11 січня 2008.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.