Уршуля Козьол

Донька Гіполіта Козьола (пол. Hipolit Kozioł) і Чеслави Карголь (пол. Czeslawa Kargol), що займалися вчителюванням. Урсула теж певний час працювала в цій сфері. 

До кінця Другої світової перебувала у Замойшчизні (пол. Zamojszczyzna). Навчалася у ліцеї ім. Марії Конопницької в Замосцю. У 1953 році – випускниця Вроцлавського університету, факультету полоністики (бакалавр). Магістратуру закінчила у 1959 році. З Вроцлавом пов’язала своє життя надовго.

Письменниця належить до так званого «Сучасного покоління» (пол. „Pokolenie współczesności”). 

Дебютувала в 1953 році збіркою поезії у серії видавництв «Справи й люди» (пол. „Sprawy i ludzie”) у «Газеті Робітничій» (пол. „Gazeta Robotnicza”). Від 1954 до 1972 рр. працювала вчителькою спершу в Бистшиці Клодзькій (пол. Bystrzyca Kłodzka), а пізніше у Вроцлаві. У 1956-1958 роках  — літературна редакторка газети «Погляди» (пол. Poglądy). Від 1958 публікує статті у щомісячному журналі «Одра» (цикл статей «З приймальні»), а також в журналах «Сучасність» (пол. „Współczesność”) (1949-1964), «Культурний тижневик» (пол. Tygodnik Kulturalny) (1963-1965) і «Поезія» (1967-1972).

Уршула Козьол зробила внесок у суспільне життя Польщі. В 1965-1967 рр. була директоркою Вроцлавського центру культури, а також депутаткою обласної ради у Вроцлаві. Від 1970 року співпрацювала зі студентським театром «Каламбур». Від 1972 — літературна редакторка газети «Одра». Отримує літературні стипендії у США (Iova City, 1991) та у Франції (Poitiers, 1993).

Членкиня Спілки польських письменників (1963-1983; від 1971. – президентка Вроцлавського відділу, в 1978-1983 – членкиня Головного уряду), польського ПЕН-клубу (від 1971, також від 1988 — в Головному уряді (пол. Zarząd główny)). Засновниця і членкиня Товариства польських письменників (від 1993, також від 1993 — членкиня Головного уряду).

Письменниця є старшою сестрою Леха й Анджея (вокалісти гурту Vox). Чоловік – Фелікс Пшибиляк, перекладач німецькомовної літератури, германіст.

На сьогодні проживає у Вроцлаві. 

Уршула Козьол у своїй творчості багаторазово згадує місце своєї молодості (у віршах «Білгорай» (пол. „Biłgoraj”) і «Білгорайчизна» (пол. „Biłgorajszczyzna”), «Пейзаж з пам’яті» (пол. „Pejzaż z pamięci”) (1963 р.). Однак найбільший зв’язок із рідною землею письменниця зобразила у творі «Інвокація» (1985 р.). 

Передусім є авторкою поетичних творів, має також автобіографічну прозу – «Зупинка пам’яті» (пол. „Postoje pamięci”), історія передвоєнного дитинства. Войцех Броварний, описуючи цей твір, посилався на письменників «сільської течії», таких, наприклад, як Віслав Мисливський.

• Нагорода червоної троянди (1963) (пол.Nagroda Czerwonej Róży)
• Нагорода ім. Бронислава Броневського (1964) (пол. Nagroda im. Władysława Broniewskiego)
• Нагорода ім. Станіслава Пьєнтака (1965) (пол. Nagroda im. Stanisława Piętaka)
• Звання «Почесна жителька міста Вроцлава» (1965)
• Нагорода Фонду ім. Костельських (1969) (пол. Nagrodę Fundacji im. Kościelskich)
• Нагорода міністра культури й мистецтва II степені (1970)
• Заслуга «Золотий хрест» (1974) (пол. Złoty Krzyż Zasługi)
• Кавалерський хрест Ордену Відродження Польщі (1981) (пол. Krzyż Kawalerski Orderu Odrodzenia Polski)
• Італійська нагорода «Золотий центаур» (відзнака Академії праці й мистецтва в Сальсомаджоре, 1982 р.) (пол. Włoska nagroda „Złoty Centaur” (wyróżnienie Akademii Sztuki i Pracy w Salsomaggiore)
• Сілезька головна нагорода Нижньої Саксонії (1997) (пол. Nagroda Główna Śląska Dolnej Saksonii)
• Командорський хрест Ордену Відродження Польщі (1997) (пол. Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski)
• Літературна нагорода польського ПЕН-клубу (1998) (пол. Literacka Nagroda Polskiego PEN-Clubu)
• Літературна нагорода ім. Айхендорфа (2002) (пол. Nagroda Literacka im. Eichendorfa (Der Eichendorff Literatur-Preis)
• Звання почесного доктора Вроцлавського університету (11 квітня 2003) (пол. Doktorat honoris causa Uniwersytetu Wrocławskiego)
• Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Супліки» (2006) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za tom Supliki)
• Номінація «Літературний лавр Сілезії» за твір «Супліки» (2006) (пол. nominacja do Śląskiego Wawrzynu Literackiego za tom Supliki)
• Фіналістка Літературної нагороди «Ніке» за твір «Мимохіть» (2008) (пол. finalistka Nagrody Literackiej Nike za tom Przelotem)
• Номінація до Вроцлавської поетичної нагороди «Силезиус» за твір «Мимохіть» (2008) (пол. nominacja do Wroclawskiej Nagrody Poetyckiej Silesius w kategorii książka roku za tom Przelotem)
• Звання «Почесна жителька місті Білгорая (ухвала 21 травня 2010 р., урочисте вручення: 10 вересня 2010 р.) (пол. Honorowe Obywatelstwo Miasta Biłgoraj)
• Вроцлавська поетична нагорода «Силезиус» (2011) (пол. Wrocławska Nagroda Poetycka "Silesius")
• Варшавська літературна нагорода, категорія «поезія» за твір «Клангор» (2015) (пол. Nagroda Literacka m.st. Warszawy w kategorii "poezja" za tom Klangor)
•  Номінація до Поетичної нагороди «Орфей» за твір «Клангор» (2015) (пол. nominacja do Nagrody Poetyckiej Orfeusz za tom Klangor)
•  Номінація до Літературної нагороди «Ніке» за твір «Клангор» (2015) (пол. nominacja do Nagrody Literackiej Nike za to Klangor)

• Sprawozdanie roczne z działalności centrum polsko-francuskiego Côtes d’Armor – Warmia i Mazury w Olsztynie. [dostęp 2012-06-02].
• Piotr Szewc, Urszula Kozioł, „Nowe Książki” 1996, nr 10, okładka, s. IV.
• Oficjalna strona Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej / Archiwum Aleksandra Kwaśniewskiego / Aktualności / Rok 2000 i starsze / Odznaczenia dla twórców kultury. www.prezydent.pl. [dostęp 2015-11-14].
• Nike 2006. nike.org.pl. [dostęp 2005-07-06].
• Nagroda Nike 2008. nike.org.pl. [dostęp 2015-07-21].
• ↑ Laureaci | Silesius. silesius.wroclaw.pl. [dostęp 2015-07-15].
• Orfeusz - Nagroda Poetycka im. K. I. Gałczyńskiego - NOMINOWANI. www.orfeusz-nagroda.pl. [dostęp 2015-07-05].
• Nominacje do Nagrody Literackiej Nike 2015. culture.pl. [dostęp 2015-07-26].

• Współcześni polscy pisarze i badacze literatury. Słownik biobibliograficzny, t. 4, pod red. J. Czachowskiej, A. Szałagan. Warszawa: WSiP, 1996, s. 349. ISBN 83-02-05974-9.

• Urszula Kozioł – „Culture.pl”
•  Urszula Kozioł – Ośrodek Kultury i Sztuki, Wrocław
•  Urszula Kozioł – Instytut Książki (Kraków)
•  Urszula Kozioł – www.tienve.org
•  Urszula Kozioł – Doktor honoris causa Uniwersytetu Wrocławskiego
•  Urszula Kozioł, uhonorowana tytułem doktora honoris causa – „Uniwersytet Wrocławski”
•  Marta Wyka – „Obywatelka miasta, uczennica uniwersytetu” (laudacja doktoratu honoris causa dla Urszuli Kozioł)
•  Wiersze Urszuli Kozioł
•  „Inaczej mówiąc” – Urszula Kozioł o wypędzonych^{[недоступне посилання з липня 2019]}
•  Eryk Ostrowski, „Moje lite krajobrazy” (o tomie „Supliki”)
•  Miesięcznik „Odra” – Katalog czasopism
•  Urszula Kozioł - biografia, życiorys (пол.)