Марія Конопницька

Марі́я Конопни́цька, або Конопніцька[5] (пол. Maria Konopnicka; 23 травня 1842(18420523), Сувалки — 8 жовтня 1910, Львів) — польська письменниця; поетеса, новелістка, літературний критик і публіцистка, авторка творів для дітей і юнацтва.

Марія Конопницька
Maria Konopnicka
Псевдо Jan Sawa
Народилася 23 травня 1842(1842-05-23)
Сувалки, Августівська губернія, Королівство Польське (1815–1915), Російська імперія[1][2]
Померла 8 жовтня 1910(1910-10-08) (68 років)
Львів
·пневмонія
Поховання
Личаківський цинтар, поле 1-а : 
Країна  Російська імперія
Діяльність літературний критик
письменниця
Сфера роботи поезія і есей
Мова творів польська[3] і німецька[4]
Magnum opus Мендель Гданський, Pan Balcer w Brazyliid, Rota і O krasnoludkach i sierotce Marysid
Автограф
 Марія Конопницька у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Роботи у  Вікіджерелах

Біографія

Дівоче прізвище — Василовська. Рано осиротіла. Дістала домашню освіту. 1862 р. вийшла заміж за Ярослава Конопницького і жила в маєтку чоловіка Бронув. Сім'я була причетна до повстання 1863 року; побоюючись переслідувань, Конопницькі виїхали до Німеччини. У Бронув повернулися в 1865 р. після оголошення амністії. У 1872 р. Я. Конопницький був змушений продати Бронув і переїхати з дружиною і шістьма дітьми в невеликий фільварок Гусин.

1877 р. переїхала з дітьми до Варшави. Заробляла приватними уроками й літературною працею. З 1890 р. довго жила за межею у зв'язку з хворобою однієї з дочок. У 1902 р. з нагоди 25-річчя творчої діяльності одержала в дар від польської нації невеликий маєток в Жарновце поблизу Кросна в Галичині, де поселилася.

Відвідувала малу батьківщину Юліуша Словацького — Крем'янець.

Померла в санаторії Кисельки у Львові. Початково похована у гробівці Міхальських на Личаківському цвинтарі, згодом перепохована неподалік на полі 1-а. На могилі було встановлено бронзове погруддя авторства Люни Дрекслер, знищене під час II світової війни. Повторно відновлене за фотографіями 1956 року скульптором Володимиром Сколоздрою.

Творчість
Надгробок на Личаківському цвинтарі у Львові

Дебютувала у пресі віршем «W zimowy poranek» («Зимовим ранком», 1870). У 1876 засади публікувати цикл віршів «W górach» («У горах») в газеті «Tygodnik Ilustrowany». Цикл приніс Конопницькій популярності, його високо оцінив Генрик Сенкевич. Основна тема творчості Конопницької — життя сільської й міської бідноти, проповідь служіння народу — звучить вже в першій її книзі віршів «Поезія» (т. 1, 1881). На фольклорних мотивах і поетиці засновані вірші збірки «Поезія» (т. 2, 1883; т. 3, 1886). У поезії Конопницької 1890-х рр. посилюються патріотичні мотиви й тема туги по батьківщині. (збірки віршів «Поезія», т. 4, 1896; «Лінії й звуки», 1897).

У епічній поемі «Pan Balcer w Brazylii» («Пан Бальцер в Бразилії», 1892—1906, повне видання 1910), що оповідає про долі польських селян-емігрантів, надала емігрантським поневірянням символічне значення мученицького шляху народу, що знаходить зі стражданнями й боротьбою батьківщину.

До життя селянства, пізніше також і міського пролетаріату, до історії польського національно-визвольного руху зверталася у своїй новелістиці. Перші прозаїчні досліди відносяться до 1882. Спочатку слідувала Болеславу Прусу, Генріку Сенкевічу, Елізі Ожешко. Перша збірка «Cztery nowele» («Чотири новели», 1888), за ним рушили збірки розповідей «Moi znajomi» («Мої знайомі», 1890), «Na drodze» («На дорозі», 1893), «Nowele» («Новели», 1897), «Ludzie i rzeczy» («Люди й речі», 1898), «Na normandzkim brzegu» («На Нормандському березі», 1904).

У 1884—1887 редагувала журнал для жінок «Swit». Користувалася псевдонімами Jan Sawa, Marko, Jan Warez.

Писала твори для дітей, деякі з яких не втратили популярності до цього дня.

Біографія

Навчалася в приватних навчальних закладах (Варшава).

Дебют М. Конопницької (до заміжжя — Василовської) — цикл поезій «У горах» вітав Генрік Сєнкєвич, Нобелівський лауреат з літератури.

Авторка поетичних збірок «Образки», «Лінії та звуки», «Італія», поеми «Пан Бальцер у Бразилії», книжок прози «Чотири новели», «Мої знайомі», "«На дорозі», «На Нормандському березі», «Люди і речі».

Провідними темами творчості М. Конопницької були: патріотизм, заклики до служіння народу, співчуття долі польських емігрантів до Америки. У новелістиці письменниця зверталась до історії польського національно-визвольного руху. Редагувала журнал для жінок «Світ».

Марія Конопницька — авторка «Роти» — неофіційного гімну Польщі.

Про творчість М. Конопницької писали І. Франко та Леся Українка.

Українські переклади

Твори Конопницької українською мовою перекладали Павло Грабовський, Володимир Масляк,[6] Максим Рильський, Дмитро Павличко, Лариса Андрієвська, Роман Лубківський, Марія Пригара, В. Струтинський, Анатолій Глущак, Ярослава Павлюк.

Вшанування

Примітки
  1. Конопницкая Мария // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Blumesberger S. Handbuch der österreichischen Kinder- und Jugendbuchautorinnen — 2014. — Vol. 1. — S. 594–595. — ISBN 978-3-205-78552-1
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Гейне Г. Atta Troll — 1887.
  5. Конопніцька (Konopnicka) Марія… — Т. 3. — С. 1107.
  6. І.Боднарук. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник. — Ню Йорк-Лондон-Париж-Сидней-Торонто: НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с., іл. c/101
  7. згідно табличок у Львові
  8. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)

Література

Посилання
  • Конопніцька Марія // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 780. — ISBN 966-692-578-8.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.