Усс Степан Миколайович

Степа́н Микола́йович Усс (9 серпня 1978(19780809) — 29 серпня 2014) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Усс Степан Миколайович
 Старшина
Загальна інформація
Народження 9 серпня 1978(1978-08-09)
Кременчук
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (36 років)
Новокатеринівка
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєпис

Ріс зі сестрами Людмилою та Кірою. Ходив до музичної школи, грав на піаніно, займався дзюдо. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Пройшов строкову службу в підрозділі «Барс» на посаді фельдщера. По демобілізації почав працювати вантажником на підприємстві «Кленовий лист», пройшов підготовку та здобув кваліфікацію станочника-деревообробника. Через 10 років підприємство скрахувало, всіх звільнили. Працював різноробочим, столяром. Двічі одружений — від першого шлюбу син Данило 2001 р.н., в другому шлюбі — син Олександр 2012 р.н.

Був мобілізований 5 квітня та направлений в зону бойових дій. Операційний медбрат медичної роти 93-ї бригади. Пройшов кілька «гарячих» точок, серед них — бої за Луганськ. Побував у відпустці, під час якої підліковувався, та повернувся у розташування частини. 19 серпня 10 медбратів 93-ї роти вирушили під Іловайськ.

Загинув внаслідок обстрілу українських військ поблизу Іловайська під час виходу з оточення на дорозі біля села Новокатеринівка. Степан та медбрат Федір Романов при черговому вибуху стрільня не побігли до укриття, а в напрямі пораненого 18-літнього вояка. Біля них вибухнув снаряд. Степана сильно пошматувало, Федір постраждав менше, тому до останнього тягнув на собі побратима. Коли їх оточили росіяни, Федір підірвав гранату.

2 вересня 2014-го тіло Степана Усса разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Без Степана лишились дружина та сини.

9 вересня 2014-го похований в смт. Градизьк поряд з місцем останнього спочинку його бабці.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • на території підприємства «Лукас» відкрито меморіальну дошку честі Степана Усса та Станіслава Прохорова
  • 2015-го на будинку його батьків встановлено меморіальну дошку честі Степана Усса

Примітки
  1. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.