Градизьк

Гради́зьк (до 1789 року Городище) — селище міського типу в Україні, центр Градизької селищної громади Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 6 163 (на 2020 рік)

смт Градизьк
Герб
Країна  Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Кременчуцький район
Громада Градизька селищна громада
Рада Градизька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 865[1]
Статус із 13.04.1957 року
Площа 20,87 км²
Населення ▬ 6412 (01.01.2017)[2]
Густота 383,370 осіб/км²
Поштовий індекс 39071
Телефонний код +380 5365
Географічні координати 49°13′47″ пн. ш. 33°07′53″ сх. д.
Водойма р. Дніпро
Відстань
Найближча залізнична станція: Рублівка
До станції: 15 км
До райцентру:
 - автошляхами: 25 км
Селищна влада
Адреса 39071, Полтавська обл, Кременчуцький р-н, смт Градизьк, вул. Київська, 51
Карта
Градизьк
Градизьк
Градизьк

Градизьк у Вікісховищі

Географічне розташування

Селище міського типу Градизьк розташований на північно-східному узбережжі Кременчуцького водосховища (Дніпро), на схилі гори Пивиха. На відстані до 2-х км розташовані села Ганнівка, Лізки та Максимівка. Селище розрізане великим лиманом на дві нерівні частини.

За 18 км від селища знаходиться залізнична станція, через селище проходить автомобільна дорога Н08.

Історія
Микола Реріх, Прокіп Праведний за невідомих плавців молиться, 1914

Заснування, Пивський (Пивогірський) монастир

У 16—17 ст. неподалік від цього міста (у Максимівці) згадується важлива переправа через річку Дніпро. Але для розбудови нового поселення головне значення мав Пивогірський (Пивський, Пивогородиський) монастир (філія Київського Микільського Пустинного монастиря) — близько 1629 р. його заклали на горі Пивиха. Біля нього та для його потреб і виникло Городище (чи існувало вже до того поселення Пива-Пиви, чи це варіант уживання топоніму Пивиха — неясно). Перша достеменна згадка поселення Городище відноситься до 30 червня 1639 року (привілей Станіславу Потоцькому на Максимівку й Городище[3]). З початком Козацької революції 1648 року монастир цілком відновив зверхність над Городищем та іншими своїми маєтностями (привілей Богдана Хмельницького з 1650 року).

Серед відомих (міфічних?) релігійних діячів Пивогірського монастиря — Прокіп Праведний, персонаж картин художника Миколи Реріха.

Козацька адміністрація спочатку зосередилася в Максимівці, де за реєстром 1649 року містився сотенний центр Чигиринського полку. Але за часів Руїни Максимівка, як надто відкрита для набігів з іншого берега Дніпра, підупадає і центр козацької сотні переходить до Городища (перша згадка Городиської сотні — 1686 рік).

8 жовтня 1667 року, у Гадячі Іван Брюховецький на прохання ігумена Києво-Пустинно-Микільського та Півського монастирів Олексія Тура дозволяє реставрувати знищений татарами Півський монастир і оселити на його землях слободи. 16 грудня 1673 року гетьман Петро Дорошенко з Чигирина передає дозвіл підданим Півського монастиря рубати ліс в Чигиринській сотні[4]. У 1676 році Петро Дорошенко під стінами Пивського монастиря склав булаву перед Г.Ромодановським і І.Самойловичем.

Із занепадом Чигирина, після 1678 року, Городиська сотня підпорядковується Миргородському полку. У січні 1679 підтриманий Османською імперією Юрій Хмельницький з турецьким загоном і татарською ордою вдерся на Лівобережжя й захопив Городище.

16 червня 1693 р. гетьман Іван Мазепа у зв'язку з об'єднанням Півського монастиря з Києво-Пустинно-Микільським монастирем підтверджує право останнього на володіння містечком Городище Миргородського полку[4].

1711—1713 років Городиська земля прийняла чимало зігнанців з Правобережжя під час Згону населення 1711—1712 рр., відтак навколо Городища з'являється чимало нових сіл. 1739 під Городище спрямували набіг татари, але були розбиті компанійським полковником Карпом Часником (небожем С.Палія).

Російська імперія

1789 року, у зв'язку із катастрофічною повінню у Кременчуці, до Городища ненадовго перевели повітовий центр. Місто тоді перейшло під юрисдикцію Новоросії (з Київського до Катеринославського намісництва) та отримало «підправлену» назву — Градизьк (російською — Градижск).

Наприкінці XIX століття селище мало 8911 жителів, земську лікарню, училище, 17 малих промислових та ремісничих майстерень, і вважалось «заштатним» містечком й одночасно центром Градизької волості в Кременчуцькому повіті Полтавської губернії.

Радянський період

1923 року стало адміністративним центром однойменного району.

Репресовані радянською владою земляки

1. Голобородько Макар Абрамович — 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із міщан, освіта середня, Останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Потоки Кременчуцького р-ну, Останнє місце роботи: учитель географії, Заарештований 22 березня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Харківської обл. 17 вересня 1937 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 18 жовтня 1937 р. в м. Кременчук.

2. Головко Анатолій Антонович — 1925 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: червоноармієць, Заарештований 19 квітня 1948 р., Засуджений Військовим трибуналом Одеського ВО 4 березня 1949 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до 10 років позбавлення волі з поразкою в правах на 5 років.

3. Головко Іван Іванович — 1898 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Директор школи, Заарештований 22 жовтня 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 30 листопада 1937 р. за ст. 54-10 КК УРСР до 8 років позбавлення волі.

4. Головко Тимофій Олександрович — 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: вчитель СШ, останнє місце проживання: Полтавська обл. с. Липове Глобинського р-ну, освіта вища, Заарештований 18 березня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 27 березня 1938 р. за ст. ст. 54-10, 54-11 КК УРСР до розстрілу.

5. Гордаш Данило Васильович — 1906 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Селянин-одноосібник, Заарештований 22 квітня 1931 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 22 жовтня 1931 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років позбавлення волі.

6. Головко Федір Никанорович — 1882 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Селянин-одноосібник, Заарештований 25 вересня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 15 грудня 1929 р. за ст. 58-10 КК РРФСР до 3 років позбавлення волі.

7. Головко Юхим Васильович — 1896 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, Останнє місце роботи: Учитель, Заарештований 2 березня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 11 квітня 1938 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 23 липня 1938 р.

8. Гук Пилип Данилович — 1891 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта вища Останнє місце роботи: Вчитель, Заарештований 16 вересня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 6 березня 1930 р. за ст. ст. 54-10, 54-13 КК УСРР до 3 років заслання у Казахстан.

9. Гук Михайло Данилович — 1879 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, Останнє місце роботи: Працівник рибоколгоспу, Заарештований 4 листопада 1937 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 23 листопада 1937 р. (стаття КК не вказана) до 10 років позбавлення волі.

10. Дмитренко Антон Михайлович — 1878 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, Останнє місце роботи: Колгоспник, Заарештований 5 травня 1938 р., Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 9 травня 1938 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією майна., Вирок виконано 4 червня 1938 р.

11. Дроздов Василь Васильович — 1891 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Градизьк Глобинського р-ну, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце роботи: продавець магазину, Заарештований 2 листопада 1937 р., Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 27 грудня 1937 р. за ст. ст. 54-4, 54-6, 54-11 КК УРСР до розстрілу., Вирок виконано 9 січня 1938 р.

Всі архівні кримінальні справи на репресованих (розкуркулених) зберігаються в архіві Територіального управління Служби Безпеки України в Полтавській області, задля отримання доступу до архівної кримінальної справи достатньо звернутися до територіального УСБУ шляхом надіслання електронної заяви на електронну адресу УСБУ в Полтавській області, доступ до архівних кримінальних справ громадянам України гарантовано на підставі ст. 5 Закону України « Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917—1991 років» від 21.05.2015 року.

Голодомор

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 75 жителів селища загинули від голоду.[5]

Друга світова

За часів нацистської окупації входило до складу Кременчуцького гебіта. Радянські війська зайняли селище 27 вересня 1943 року.

Населення

Графік зміни чисельності населення Градизька починаючи з 1897 року[6]

Відомі уродженці

Пам'ятки

7 травня 2012 року в селищі був відкритий пам'ятник Олександру Білашу[7]

Галерея
  • Пам'ятник Білашу
  • Автостанція
  • Храм
  • Пам'ятник загиблим у Другій світовій війні

Див. також

Примітки
  1. Зазначено таку дату на стенді біля селищної ради.
  2. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  3. W. Majewski. Potocki Stanisław h. Pilawa (1607—1647) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź, 1984.— t. XXVIII/1, zeszyt 116.— S. 153. (пол.)
  4. Я. Р. Дашкевич , Л. А. Проценко , 3. С. Хомутецька (1971). Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369-1899 (укр). Київ: Наукова думка. с. 62, док.180, 64, док.191, 70, док.219.
  5. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. ISBN 978-966-8250-50-7
  6. Населення міст України
  7. Відкрили пам'ятник авторові «Двох кольорів»

Джерела та література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.