Установка фракціонування Норко

Установка фракціонування Норко – підприємство нафтогазової промисловості в Луїзіані, розташоване на лівому березі Міссісіппі за два десятки кілометрів на захід від Нового Орлеану.

Норко

Соренто

Парадіс

Кеннер

Toca

Веніс

Фракціонатор у Норко та пов’язані об’єкти в межах Луїзіани

Установка, яка здійснює розділення зріджених вуглеводневих газів, почала роботу ще в 1965 році.[1] В 2000-му виробництво, що належало Concha Chemical Pipeline Company (дочірня компанія енергетичного гіганту Shell), викупила корпорація Enterprise Products Partners[2] – одна з найбільших у трубопровідній галузі США. На той час завод міг переробляти до 70 тисяч барелів зріджених вуглеводневих газів на добу за умови високого вмісту у них бутану та газового конденсату, оскільки максимальна потужність де-етанайзера складала лише 42 тисяч барелів. Проте фактично постачені на установку ЗВГ не були такими «жирними», через що переробляли не більше за 53 тисячі барелів на добу. Внаслідок авершеної у 2003 році модернізації можливості де-етанайзеру зросли до 75 тисяч барелів, а загальний показник установки – до 90 тисяч.[3]

Суміш зріджених вуглеводневих газів (Y-grade) надходить на фракціонатор з численних газопереробних заводів північного узбережжя Мексиканської затоки, зокрема з:

- ГПЗ Toca, котрий знаходиться по інший бік від Нового Орлеану та за допомогою перемички діаметром 150 мм під’єднаний до основного трубопроводу діаметром 250 мм.[4] Можливо відзначити, що певний час на цій площадці працювала своя установка фракціонування ЗВГ потужністю 14 тисяч барелів на добу, котра відносилась до ГПЗ Toca-Western. Після того, як Enterprise Products Partners 2002 році придбала останній та приєднала до ГПЗ Toca,[5][6] розділення вуглеводневих газів сконцентрували в Норко;

- ГПЗ Веніс, розташованого у витягнутій в затоку частині дельти Міссісіппі. Для подачі звідси ЗВГ на початку 2018 року запустили трубопровід Каєнна;

- ГПЗ Паскаґула, що знаходиться далі на схід у штаті Міссісіпі та видає свою продукцію через Tri-States Pipeline, котрий завершується в Кеннер (півтора десятка кілометрів на схід від Норко);

Раніше суміш ЗГВ для фракціонування також постачали інші газопереробні підприємства, наприклад:

- ГПЗ Yscloskey, що знаходився трохи далі на схід за ГПЗ Toca. Саме від Yscloskey колись прямував трубопровід діаметром 250 мм, до якого приєднали площадку в Toca;

- ГПЗ Crawfis, розташованого всього за 4 милі від фракціонатору, з яким його з'єднував трубопровід діаметром 100 мм.[4] На межі століть цей газопереробний завод зупинили та призначили на демонтаж за рішенням його власника – відомої своїм банкрутством корпорації Enron;

- ГПЗ Парадіс[2], що до початку 1990-х працював дещо південніше від Норкою. Зупинений через зниження видобутку, він невдовзі був сам перетворений на фракціонатор для проекту Discovery Pipeline System.

Крім того, постачання ЗВГ може здійснюватись з нафтопереробних заводів Луїзіани[7], на які багатий це регіон – сама назва Норко виникла від розташованого тут НПЗ компанії Shell, який започаткували як New Orleans Refining Company, NORCo. Поряд з ним знаходиться НПЗ компанії Valero Energy, котра яка після викупу підприємства у Orion Refining на початку 2000-х уклала угоду про переробку газів з тільки що розширеним фракціонатором Норко.[6]

Продукція установки в свою чергу може постачатись до:

- розташованої прямо на протилежному березі Міссісіппі у Тафт виробничої площадки компанії Union Carbide (з 1999-го належить хімічному гіганту Dow Chemicals), де зокрема працюють дві установки парового крекінгу. На цьому напрямку було прокладено три трубопроводи діаметром 250, 150 та 100 мм;

- комплексу підземних сховищ Соренто, розташованого дещо північніше у напрямку Батон-Руж, до якого веде трубопровід діаметром 150 мм. Соренто в свою чергу має вихід до розгалуженої мережі постачання продукції різноманітним споживачам;

- трубопровідної системи River Parish Pipeline System, підключення до якої можливе через перемичку діаметром 150 мм до розташованого за 8 миль на південний захід району Парадіс[4].