Мексиканська затока
Мексика́нська зато́ка (ісп. Golfo de México, англ. Gulf of Mexico) — внутрішнє море Атлантичного океану, оточене з трьох боків узбережжями південних штатів США, сходу Мексики та берегами острова Куба. З Атлантичним океаном з'єднано Флоридською протокою, з Карибським морем — Юкатанською протокою, що проходить між Мексикою та Кубою.
| ісп. Golfo de México названо на честь Мексики | |
|---|---|
 | |
| 25°00′ пн. ш. 90°00′ зх. д. | |
| Частина від | Американське Середземне мореd |
| складники | Estero Bayd |
| Море | Атлантичний океан, Карибське море |
| Прибережні країни |
 США  Мексика  Куба |
| Довжина | 1 800 км |
| Ширина | 1 300 км |
| Площа | 1 550 000 км² |
| Максимальна глибина | 5 203 м |
| Середня глибина | 4384 м |
| Вливаються |
|
| Міста та поселення | Кампече, Веракрус, Тампа, Сент-Пітерсбург, Пенсакола, Новий Орлеан, Мобіл, Корпус-Крісті |
| ідентифікатори і посилання | |
| P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic | 4288 |
| GeoNames | 3523271, 4326669 |
  Мексиканська затока Мексиканська затока (Земля) | |
| |
 Мексиканська затока у Вікісховищі | |
Опис
Площа Мексиканської затоки становить приблизно 1,6 мільйонів км², третина якої розташована у тропічному поясі. Глибина затоки сягає 3804 м[1] у Сіґзбійській западині (англ. Sigsbee Deep), яка простягається на відстань 550 км.
Над Мексиканською затокою часто вирують урагани, що рухаються з боку Атлантичного океану та призводять до численних смертей і збитків (наприклад, ураган «Катріна» 2005 року).
Припливні хвилі тут відносно малі з огляду на слабкий зв'язок з океаном.
До затоки впадають декілька річок, найвідоміша з них Міссісіпі. Узбережжя затоки має численні затоки меншого розміру (найбільша — затока Кампече), бухти, невисокі острови, по берегах яких утворюються болота та пляжі.
Континентальний шельф загалом широкий (змінюється від максимуму більш ніж 320 км до мінімуму близько 40 км) і утворює майже безперервну терасу навколо краю затоки. У цьому регіоні була знайдена нафта. Бурові платформи встановлені у відкритих водах. Мексиканська затока використовується також для комерційного лову риби, креветок, крабів, устриць. Комерційна діяльність тут також включає в себе перевезення вантажів, нафтопереробку і нафтосховища, виробництво паперу, туризм.
До появи європейських колонізаторів узбережжя було заселено американськими індійцями та племенами сучасної Мексики. За часів колонізації територія була перетворена на театр бойових дій та суперечок між Іспанією, Францією та Англією.
Існує теорія, згідно з якою 65 мільйонів років тому на Землю впав метеорит завширшки 10 км, і створив Чиксулубський кратер, розташований на узбережжі Мексиканської затоки на мексиканському півострові Юкатан.
Межі
Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Мексиканської затоки:[2]:
- Лінія прямує від маяка на мисі Каточе (21°37′ пн. ш. 87°04′ зх. д.) до маяка на мисі Сан-Антоніо Куба, через цей острів до меридіану 83 ° W, уздовж цього меридіана на північ до південної точки островів Драй-Тортугас (24°35′ пн. ш. 83°00′ зх. д.), уздовж цієї паралелі (24 ° 35'N) на схід до маяка Ребекка Шоал (82 ° 35'W) звідти через бар і Флорида-Кіс на материк у східній частині Флоридської затоки, всі акваторії між Драй-Тортугас і материком розглядаються в межах затоки.
Клімат
Акваторія затоки лежить в тропічному кліматичному поясі, лише північна частина — в субтропічному[3]. Увесь рік над затокою панують тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають перемінні вітри та затишшя. У теплий сезон утворюються тропічні циклони[4]. На півночі, поблизу американського узбережжя взимку переважають помірні повітряні маси, мусонна циркуляція повітря. Спостерігаються значні сезонні амплітуди температури повітря і розподілу атмосферних опадів. Літо спекотне, дощове, з високою вологістю повітря; відносно прохолодна суха зима[4].
Біологія
Акваторія затоки поділяється на 4 морські екорегіони: північ Мексиканської затоки бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції; Великі Антильські острови, узбережжя Флориди, південь Мексиканської затоки — тропічної атлантичної[5]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу півночі до глибини 200 м відноситься до північної субтропічної зони, а півдня — до тропічної західноатлантичної[6].
Див. також
Примітки
- За даними Encyclopedia Britannica максимальна глибина затоки становить 5 203 м.
- Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 15 жовтня 2010. Процитовано 6 лютого 2010.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Посилання
- Encyclopedia Britannica — Gulf of Mexico (Gulf, North America) (англ.)
- Resource Database for Gulf of Mexico Research (англ.)
- 6.0 Earthquake reported on 9-10-2006 (англ.)
- GSA article on Gulf seismic activity from 1982 (англ.)
- EPA factsheet on hypoxia (англ.)
- Gulf of Mexico hypoxia (англ.)
- Gulf of Mexico Integrated Science (англ.)
- Northern Gulf Institute (англ.)