Устимчик Володимир Костянтинович

Володимир Костянтинович Устимчик (нар. 5 травня 1952, Кривий Ріг, УРСР, пом. 5 березня 2000, Кривий Ріг, Україна) — радянський футболіст та український тренер. Півзахисник. Бронзовий призер чемпіонату СРСР (1974). Майстер спорту СРСР (1974). Чемпіон СРСР (1983).

Володимир Устимчик
Володимир Устимчик
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Костянтинович
Устимчик
Народження 5 травня 1952(1952-05-05)
  Кривий Ріг, УРСР
Смерть 5 березня 2000(2000-03-05) (47 років)
  Кривий Ріг, Україна
Зріст 166 см
Вага 62 кг
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1973 «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1969—1972 «Кривбас» 115(9)
1973—1981 «Чорноморець» (Одеса) 223(25)
1982—1983 «Дніпро» (Дніпроп.) 63(9)
1984—1985 «Кривбас» 64(7)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1994 «Дунай» (Ізмаїл)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Освіта вища. Закінчив Одеський політехнічний інститут.

Життєпис

Вихованець криворізького футболу, почав грати в групі підготовки «Кривбасу» в 1966 році.

В одеський «Чорноморець» потрапив, погравши за «Кривбас» і дубль київського «Динамо». У 1974 році разом з «моряками» став бронзовим призером чемпіонату СРСР.

У 1975 році Устимчик з чотирма голами розділив лаври найкращого снайпера «Чорноморця» в компанії ще з трьома одноклубниками, а в 1976 році потрапив в число 33 найкращих футболістів Української РСР (№3 серед центральних півзахисників). Однак найпродуктивніші сезони в Одесі у нього вийшли, починаючи з 1977 року. Володимир багато грав і багато забивав, провів 2 гри в Кубку УЄФА[1]. Його технічний футбол зачаровував уболівальників.

У «Дніпро» Володимир Устимчик прийшов в 29-річному віці, коли в радянському футболі гравці зазвичай закінчували кар'єру. Однак свого останнього слова у футболі він на той час ще не сказав, що незабаром і довів своєю блискучою грою. У сезоні 1983 року Устимчик в складі дніпропетровського клубу став чемпіоном СРСР. У золотому матчі проти «Спартака» 6 листопада 1983 року Володимира Устимчик вивів дніпропетровську команду з капітанською пов'язкою[2]. В березні 1984 року покинув команду.

У грі Устимчик був технічний, легкий, рухливий. Добре орієнтувався на полі, мав диспетчерські здібності, корисно діяв в підіграванні партнерам[3].

Бутси на цвях Устимчик повісив в рідному Кривому Розі, відігравши за «Кривбас» ще два повноцінних сезони.

Після завершення кар'єри гравця футбольна кар'єра у великого майстра, на жаль, не склалася. Устимчик нерідко безслідно зникав з поля зору уболівальників, лише зрідка давав про себе знати. Як, наприклад, в 1994 році, коли працював головним тренером ізмаїльського «Дунаю». Це єдине, що відомо про його подальшу долю.

Через рік після смерті, в 2001 році, Володимир Устимчик був включений до числа найкращих футболістів Одеси ХХ століття і символічну збірну «Чорноморця» всіх часів.

Досягнення

Література
  • Усатюк Ю. І. «Відлиті в бронзі». - Одеса: ВМВ, 2014. - с. 368., іл. ISBN 978-966-413-496-2

Примітки
  1. Статистика на сайті КЛІСФ: Володимир Устимчик в єврокубках
  2. Протокол матчу Дніпро (Дніпропетровськ) - Спартак (Москва), 06.11.1983 р
  3. Енциклопедія «Російський футбол за 100 років». - М .: Грегорі-Пейдж, 1997. - с.537.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.