Усть-Середньоканська ГЕС

Напірний фронт Усть-Середньоканської ГЕС загальною довжиною 2490 м включає в себе земляну і бетонну греблі. Земляна гребля відсипається з піщано-гравійного ґрунту, має протифільтраційні елементи у вигляді ядра і понур з суглинисто-супіщаного ґрунту. Довжина греблі — 2100 м, максимальна висота — 66 м. У верховий клин греблі вписана першочергова земляна гребля висотою 33,5 м (відмітка гребеня 260,5 м), що створює мінімальний натиск для тимчасової роботи перших двох гідроагрегатів ГЕС на змінних робочих колесах][1][2].

Бетонна гребля загальною довжиною 325 м складається з водоскидної греблі, станційної греблі, глухої греблі. Сполучення з земляною греблею здійснюється за допомогою бетонного зпрягаючої підвалини довжиною 70 м, що включає в себе бетонну шпору, верхову і низову підпірні стіни. У підмурівку бетонної греблі розміщується протифільтраційна цементаційна завіса глибиною 25 м (на ділянці тектонічних порушень — до 100 м). На ділянках з вічномерзлими ґрунтами завіса влаштовується після попереднього електровідтаювання мерзлих порід.

Водоскидна гребля гравітаційного типу, завдовжки 150 м і заввишки 74 м, з 10 глибинними отворами розміром 6 × 12 м, забезпечує пропуск витрат до 17200 м³/с (забезпеченість 0,01%). Гасіння енергії потоку води, що скидається проводиться у водобійних колодязях довжиною 168,5 м і шириною 147 м. Станційна гребля, довжиною 96 м, висотою 70 м, шириною по базі 57 м, включає в себе водоприймальник з 4 секцій з отворами 11,7 × 9 м, які переходять в металеві напірні водогони діаметром 7,6 м. Глуха бетонна гребля завдовжки 105 м гравітаційного типу, сполучає напірний фронт з правим берегом.

Напірні споруди ГЕС повинні утворити Усть-Середньоканське водосховище площею 265 км², повним та корисним об'ємом 5,4 і 2,57 км ³ відповідно. Відмітка нормального підпірного рівня (НПУ) — 290 м, тимчасова пускова позначка — 254,5 м, рівень мертвого об'єму — 278 м. При створенні водосховища затоплюється 40 га сільгоспугідь, переселення населення не потрібно[1][3].

Будівля гідроелектростанції пригребельного типу, довжина машинного залу 138 м і ширина 26 м, довжина монтажного майданчика 36 м, відстань між осями агрегатів 22,5 м. У будівлі ГЕС мають бути встановлені 4 вертикальних гідроагрегати зонтичного типу потужністю по 142,5 МВт кожен, з радіально-осьовими турбінами РВ 115/0910-В-580, що працюють при розрахунковому напорі 58,4 м (максимальному 62 м). Перші дві турбіни вводяться в роботу на тимчасових змінних робочих колесах, призначених для роботи в діапазоні напорів 24-46 м, зі зменшеною потужністю; до моменту наповнення водосховища до проектної позначки тимчасові робочі колеса мають бути замінені на постійні. Турбіни будуть приводити в дію гідрогенератори СВ 1258 / 172-60УХЛ4, що виробляють електроенергію на напрузі 15,75 кВ. Виробник гідротурбін — Ленінградський металевий завод, гідрогенераторів — завод «Електросила»(обидва підприємства входять до концерну" Силові машини "). Відпрацьована на турбінах вода скидається у відвідний канал шириною 105 м, відокремлений від водобійного колодязя роздільної стінкою [1][2].

З генераторів електроенергія передається на 4 підвищуючі трансформатори, розташованих в пазусі між станційної греблею і будівлею ГЕС. До будівлі ГЕС примикає виробничо-технологічний комплекс, що складається з трьох блоків: блок КРУЕ 220 кВ, адміністративно-господарський блок і будівля експлуатаційних служб. Видача потужності Усть-Середньоканської ГЕС в енергосистему Магаданської області має здійснюватися з комплектного розподільного пристрою (КРП) закритого типу по ВЛ 220 кВ протяжністю 36 км до підстанції «Оротукан». У перспективі планується будівництво ще однієї ПЛ 220 кВ, Усть-Середньоканська ГЕС — Дукат завдовжки 219 км[1][4].

Експлуатація станції буде здійснюватися вахтовим методом . Для тимчасового проживання експлуатаційного персоналу передбачено будівлю експлуатаційних служб готельного типу на 120 осіб[2].