Зустріч на Ельбі (фільм)
«Зустріч на Ельбі» (рос. Встреча на Эльбе) — радянський художній фільм 1949 року, що розповідає про початок історії взаємин США і СРСР в післявоєнній Німеччині на прикладі двох міст і їх комендантів, а також про підступи ЦРУ проти СРСР. Лідер прокату 1949 року (24,2 мільйона глядачів) в СРСР. За цей фільм Григорій Александров і Любов Орлова, серед багатьох інших учасників зйомки, стали лауреатами Сталінської премії 1950 року. У 1965 році фільм був «відновлений» на кіностудії «Мосфільм» (перемонтаж окремих сцен, переозвучка; реж. Тамара Лисиціан, звукооператор В. Ладигіна).
Зустріч на Ельбі | |
|---|---|
| рос. Встреча на Эльбе | |
 | |
| Жанр |
військовий драма |
| Режисер | Григорій Александров |
| Сценарист |
Леонід Тубельський Петро Тур Лев Шейнін |
| У головних ролях |
Владлен Давидов Костянтин Нассонов Борис Андрєєв |
| Оператор | Едуард Тіссе |
| Композитор | Дмитро Шостакович |
| Художник | Олексій Уткін |
| Кінокомпанія | "Мосфільм" |
| Тривалість | 104 хв. |
| Мова | російська і німецька |
| Країна |
 СРСР |
| Рік | 1949 |
| IMDb | ID 0042029 |
Сюжет
Дія фільму починається в кінці війни із зустрічі радянського командира з західними союзниками. Вперше зустрівшись на Ельбі, коменданти міст, розташованих в радянському і американському секторах, подружилися.
У фільмі показується життя німців на територіях, зайнятих радянськими військами і американськими, відповідно до ідеологічних замовлень радянської держави. Показовим є епізод, коли бургомістр міста, зайнятого радянськими військами, біжить в західну частину, але потім, розкаявшись, повертається, не в силах спостерігати соціальну і расову несправедливість, що панує в американській частині. Цікаві у цьому ж плані і епізоди фільму, що показують миролюбне і дбайливе ставлення радянської влади до німців.
В кінці фільму в радянській частині виявляють і розкривають нацистську змову, організовану американцями. Комендант американської частини, офіцер, вірний своєму обов'язку, намагається перешкодити нацистам, пам'ятаючи, що це їх спільний ворог, але жінка — емісар ЦРУ — перешкоджає йому. В кінці фільму, після провалу операції, вона залишає Німеччину.
У ролях
- Владлен Давидов — радянський військовий комендант, майор (пізніше полковник) Кузьмін
- Костянтин Нассонов — член військової ради Маслов
- Борис Андрєєв — сержант Єгоркін
- Любов Орлова — американська розвідниця, журналістка Джанет Шервуд
- Михайло Названов — майор Джеймс Хілл
- Іван Любєзнов — сержант Гаррі Перебейнога
- Володимир Владиславський — генерал Мак-Дермот
- Фаїна Раневська — місіс Мак-Дермот
- Андрій Петров — радянський офіцер
- Андрій Файт — нацист Шранк, що ховається під прізвищем антифашиста Краузе
- Юрій Юровський — професор Отто Дітріх
- Геннадій Юдін — Курт Дітріх
- Ераст Гарін — капітан Томмі
- Сергій Ценін — сенатор Вудді
- Віктор Кулаков — Ернст Шметау
- Лідія Сухаревська — Ельза Шметау
- Микола Нікітіч — Шульц
- Рина Зелена — німкеня з велосипедом
- Харій Авенс — американець
- Євген Калузький — генерал в посольстві (немає в титрах)
- Михайло Воробйов — епізод (немає в титрах)
Знімальна група
- Сценарій — Брати Тур (Леонід Тубельський, Петро Тур), Лев Шейнін
- Режисер-постановник — Григорій Александров
- Оператор-постановник — Едуард Тіссе
- Художник-постановник — Олексій Уткін
- Композитор — Дмитро Шостакович
- Звукооператор — Сергій Минервін
- Режисер — Павло Арманд
- Монтаж — Єва Ладиженська
- Оператор — Антоніна Егіна, Віктор Домбровський
- Художник — Юрій Волчанецький
- Художник-гример — Віра Рудіна
- Звукооформленіе — Раїса Лукіна
- Текст пісень — Євген Долматовський, Василь Лебедєв-Кумач
- Диригент — Арнольд Ройтман, Олександр Цфасман
- Директор картини — Ігор Вакар