Учур

Учур
Річка Учур на мапі басейну Алдану
58°47′33″ пн. ш. 130°35′55″ сх. д.
Витік Становий хребет,
гора Гола (1658 м) [1][2]
• координати 55°43′52″ пн. ш. 133°51′04″ сх. д.
• висота, м 1250 м
(1420 м) [1]
Гирло Алдан (1208 км від гирла Алдану), село Чагда [1]
• координати 58°47′33″ пн. ш. 130°36′00″ сх. д.
• висота, м 180 м [1]
Похил, м/км 1,53 м/км
Басейн Алдан → Лена → море Лаптєвих
Країни:  Росія
Хабаровський край
Республіка Саха (Якутія)
Регіон Республіка Саха
Хабаровський край
Довжина 812 км[3]
Площа басейну: 113000 км²[3]
Середньорічний стік 1 345 м³/с (в гирлі)
Притоки: Гонам і Gynymd
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 18030600312117300009692
GeoNames 2014631

Учур (якут. Учур өрүс) — річка на Далекому Сході Росії, протікає по території Аяно-Майського району Хабаровського краю та Алданського улусу Республіки Саха (Якутія). Права притока річки Алдан. Належить до водного басейну Лени → моря Лаптєвих.

Географія

Річка бере свій початок на південно-східних схилах гори Гола (1658 м), в східному краї Станового хребта, на висоті 1250 м над рівнем моря, за іншими даними — 1420 м.[1] Тече по східній околиці Алданського нагір'я. У верхів'ях Учур тече в основному на північ, в середній течії — на північний захід, а в нижній — знову тече на північ і впадає в річку Алдан із правого берега, за 4 км на північ від села Чагда і навпроти північно-східного берега острова Первомайського (~10 км²).

Довжина річки — 812 км, а від витоку Гонам до гирла Учур довжина складає 952 км,[3] площа басейну — 113000 км². Це третя за довжиною, після Амги (1462 км) і Майї (1053 км) притока Алдану та перша — за витратою води (1345 м³/с в гирлі). Середній похил становить — 1,53 м/км, але у верхів'ї на відрізку у 60 км похил становить приблизно 6,9 м/км.

Береги річки малозаселені. Іноді зустрічаються споруди для тимчасового проживання мисливців — зимники, та бараки в яких проживали геологи та робітники численних рудників. Чи не єдине поселення, розташоване за 4 км від гирла річки — село Чагда (204 особи, 2013).

Учур на всьому протязі русла тече серед гористої місцевості. До гирла річки Кураханди долина вузька, цілком зайнята руслом річки. Далі з'являються більш відкриті ділянки з поодинокими островами. Русло вкрите галькою, з великими каменями. Багато перекатів, шивер, порогів. На перших 140 км середня швидкість течії в межень — 1,5-1,8 м/сек.

На ділянці від 670 до 520 км від гирла, Учур тече серед невисоких лісистих гір. Долина широка (3-6 км), заболочена. Русло дуже звивисте, ділиться на рукави. Поблизу русла багато озер-стариць. Основні перешкоди — перекати та окремі великі камені в руслі. На цій ділянці течія помітно сповільнюється (середня швидкість в межень — 1,1-1,3 м/сек).

Нижче гирла Уяна русло Учур помітно випрямляється. Ширина річки змінюється від 80 до 640 м. Як і раніше багато лісистих островів, наносних відкладів, галькових перекатів. Невисокі гори обрамляють русло скелястими кручами.

Починаючи із 430 км від гирла, долина річки знову звужується до 200–100 м, затиснута з обох боків горами. Русло дуже звивисте. Островів немає. Між Геканом та Хайканом річка розрізає хребет Лурікан. Середній ухил русла тут досягає 2,14 м/км. Вершини хребта піднімаються над водною поверхнею на 700–1000 м. Стрімкі скелі, притиски,[4] пороги вимагають від подорожніх підвищеної уваги.

Острови

Русло Учур всіяне великою кількістю островів, найбільші із них (від витоку до гирла): Безіменний (1,9 км²), Кюле-Юрює (0,9 км²), Факторія (1,7 км²), Чортов (1,3 км²), Болокто (1,0 км²), Курунг-Хохоє-Арита (2,9 км²), Гусиний (1,3 км²), Ат-Арита (2,1 км²), Ягідний (1,0 км²).[1]

Гідрологія

Спостереження за водним режимом річки проводилось протягом 46 років (1954–1999) на станції в поселені Чюльбе, розташованого за 154 км від гирла, впадіння її в Алдан.[5] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут у цей період становила 1 211 м³/с для водного басейну 108 000 км², що становить близько 96% від загальної площі басейну річки. За період спостереження встановлено, що річка розкривається в першій половині травня, замерзає на початку жовтня. На ділянках виходів термальних вод — ополонки. Час повеней триває із травня по серпень, межень з листопада по квітень. Мінімальний середньомісячний стік за весь період спостереження становив 46,6 м³/с (у березні), що становить всього 1,3% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить — 3 652 м³/с і показує надзвичайно високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 19,8 м³/с (у березні 1970 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 8 820 м³/с (у червні 1956 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Учур
за 46 років спостереження 1954-1999 на станції: Чюльбе (за 154 км від гирла), м³/с:

Притоки

Річка Учур приймає близько ста сорока приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 12 шт (від витоку до гирла):[3][6]

Назва притоки Довжина,
(км)		 Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Учур, (км) Витрата води,
(м³/с)
ліві притоки
Уян2336 370520
Гекан73393
Хайкан1502 030374
Тиркан2387 280355
Гонам68655 600266530
Гинним29715 100189
Мегюскеен59105
праві притоки
Бириндя70625
Улкан1111 529596
Д'юйюкеен50489
Онне63300
Чюльбе862 130154

Див. також

Примітки
  1. Річка Учур на Kosmosnimki.ru. витік, гирло
  2. Аркуш карти: N-53-02. Квадрат: 24х76 Становий хр.. Масштаб: 1 : 200 000. Видання 1986 р. (рос.)
  3. Річка Учур / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  4. Нагін води на стрімкий (зазвичай скелястий) берег на повороті річки під дією відцентрових сил.
  5. Басейн Учур — Станція: Чюльбе
  6. Валидатор водных объектов: Учур. Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine. Процитовано: 2014-12-23 (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.