Фабрика в Томіоці

Фабрика в Томіоці (повна офіційна назва «Фабрика з виробництву шовку в місті Томіока та супутні об'єкти»[2]) — найстаріше шовкоткацьке підприємство сучасного типу на території Японії. Розташовується на території префектури Ґумма, в історичному центрі (старому місті) Томіоки, приблизно за 100 км від Токіо.

Фабрика в Томіоці
Tomioka Silk Mill and Related Sites [1]
Світова спадщина
36°15′20″ пн. ш. 138°53′15″ сх. д.
Країна Японія
Тип Культурний
Критерії ii, iv
Об'єкт  1449
Регіон Азія і Океанія
Зареєстровано: 2014 (38 сесія)


 Фабрика в Томіоці у Вікісховищі

Короткий опис

Фабрика була введена в експлуатацію в липні 1872 року. Її будівництво почалося роком раніше та відбувалдося під безпосередні наглядом японського уряду. На будівництві використовувалися імпортовані з Франції будівельні матеріали. Пізніше територія фабрики була занесена урядом до списку історичних пам'яток, завдяки чому будівлі підприємства залишилися в доброму стані до теперішнього часу.

Фабричний комплекс являє собою один з найбільш ранніх та найкраще збережених пам'яток промислової революції у Східній Азії. Складається з чотирьох будівель:

  • експериментальна ферма, на якій відбувався процес вирощування шовкопрядів;
  • холодні комори, де зберігалися яйця тутового шовкопряда (грена);
  • власне шовкова фабрика, де відбувався процес обробки, після чого шовкова нитка намотувалася в бобіни;
  • професійне училище, в якому майбутні робітники вивчали технології шовківництва.

Завдяки шовкоткацкой фабриці в Томіоці Японія змогла стати одним із провідних експортерів шовку в світі. Більша частина продукції поставлялася до Франції та Італії. Виробництво шовку на фабриці тривало до 1987 року. 2005 року комплекс будівель фабрики було занесено до списку історичних пам'яток Японії, а 21 червня 2014 року фабрика увійшла до списку світової спадщини ЮНЕСКО[3].

Примітки

Література

  • 今井, 幹夫 (2006年9月10日), «富岡製糸場の歴史と文化», みやま文庫 (Імаі Мікіо. Історія і культура шовкоткацької фабрики в Томіоці).

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.