Фабіо Жуніор Перрейра

Народився 20 листопада 1977 року в місті Маньюасу, на сході штату Мінас-Жерайс. Вихованець футбольної школи клубу «Демократа». Потім протягом двох з половиною місяців тренувався разом з головною командою клубу «Корінтіанс», але зрештою клуб вирішив відмовитися від його послуг. Крім того, двічі відправлявся на перегляд на базу клубу «Атлетіко Мінейро» у місті Говернадор-Валадарес, але обидва рази по завершенні перегляду до підписання контракту справа так і не дійшла[1].

1997 року «Крузейру» викупив його контракт за 300 000 реалів[2][3]. Незважаючи на те, що Фабіу підписав професіональний контракт, на поле він регулярно виходив у складі молодіжної команди клубу. Виступав на Молодіжному кубку Сан-Паулу 1998 року, на якому з 9-ма голами став найкращим бомбардиром турніру та допоміг своїй команді дійти до 1/2 фіналу[1].

У першому фінальному матчі Ліги Мінейро відзначився 3-ма голами у воротах принципового супергика, «Атлетіку», завдяки чому його команда здобула перемогу з рахунком 3:2. У матчі-відповіді була зафіксована нульова нічия, завдяки чому разом з клубом став переможцем турніру[4], цей титул став першим для Фабіу в футболці «Крузейру»[5]. Був найкращим бомбардиром Кубку Меркосур того ж сезону, разом з Алексом з «Палмейраса», з 6-ма забитими м'ячами й посів друге місце на турнірі[6]. Того ж року з 18-ма голами став найкращим бомбардиром Ліги Бразілейру, а його команда посіла на цьому турнірі 2-ге місце[7]. Крім цього, Фабіу увійшов до символічної збірної чемпіонату за версією журналу Placar[8].

Після появи Фабіо у бразильському футбол, його почали порівнювати з Роналду через фізичну схожість та високу результативність, особливо це порівняння підживлювало той факт, що Фабіо розпочав свою кар'єєру в тому ж клубі, де свої перші кроки у футболі робив легендарний бразилець[1][8][9].

За команду клубу «Крузейру» провів два сезони, взявши участь у 40 матчах чемпіонату.

У січні 1999 року 21-річний футболіст за 15 мільйонів доларів перейшов до «Роми»[2], підписавши 5-річний контракт з клубом зі столиці Італії[10] У команді зіграв 23 матчі та відзначився 5-ма голами[11].

Проте вже у березні наступного року був відданий італійським клубом у оренду колишньому клубові Фабіо, «Крузейру», до завершення грудня за 1,1 мільйони доларів[12]. Разом з «Крузейру» став володарем кубку Бразилії 2000 року, ставши автором першого гола команди у фінальному матчі проти «Сан-Паулу»[13].

У лютому 2001 року перейшов до складу «Палмейраса» на правах річної оренди (до грудня того ж року) з правом викупу в італійського клубу за 10 мільйонів доларів[14].

У травні 2001 року Фабіо Жуніора та деяких інших ліегіонерів, які раніше виступали в італійських футбольних клубах, прокурором Італійської федерації футболу було оголошено звинувачення у використанні фальшивих паспортів. Римський клуб, який начебто отримав вигоду з наявності підробленого документа, також було звинувачено у злочині[15][16]. На той час, тільки три гравці, які є громадянами інших країн, що не входять до ЄС, могли виступати у кожній італійській команді й підробка паспортів могла бути виконана, щоб обійти це правило[17]. Гравець перед журналістами заявив про свою невинуватість[18], але в червні 2001 року Італійська федерація дискваліфікувала гравця на один рік (а також інших футболістів, у тому числі й воротаря Діда з «Мілана»). «Рома» також мала була бути покараною на суму від 750 мільйонів доларів[19].

У січні 2002 року був відданий у річну оренду до «Крузейру», цей сезон став для Фабіо уже третім у футболці вище вказаного клубу[20]. Разом з командою здобув перемогу у Суперчемпіонаті Мінейру[5] та Кубку Суль-Мінас[21]

У січні 2003 року він був відданий у піврічну оренду до португальського клубу «Віторія» (Гімарайнш)[22].

У березні 2003 року «Атлетіко Мінейру» викупив 30% трансферних прав на гравця, підписавши з ним контракт до кінця 2005 року[23][24]. З 14-ма голами у 2003 році став найкращим бомбардиром Ліги Бразілейру[25][26] проте у січні 2004 року, після завершення терміну контракту, залишив команду[27].

На початку 2004 року Фабіу Жуніор підписав контракт з японським клубом «Касіма Антлерс», який на той час тренував його співвітчизник Тонінью Сересо[28].

У 2005 році за запрошенням тренера Прокопіу Кардозу[29], знову перейшов до клубу «Атлетіко Мінейру»[30]. В серпні того ж року гравець розірвав контракт з альвінегру, й, у підсумку, приєднався до клубу «Аль-Вахда» (Абу-Дабі) з ОАЕ[31][32][33].

На початку 2006 року підписав півторарічний контракт з німецьким клубом «Бохум»[34].

У серпні 2007 року перейшов до ізраїльського клубу «Хапоель» (Тель-Авів), підписавши контракт терміном на два роки[35].

У вересні 2008 року перейшов до клубу «Баїя», який того сезону виступав у серії В[36], але через проблеми з документами не зміг виступати за клуб[37].

У 2009 році перейшов у «Бразильєнсе»[38], ставши найкращим бомбардиром та переможцем Ліги Бразильєнсе того сезону[39][40]. Того ж року перебував на перегляді у клубі «Санту-Андре», який перебував у пошуках нападника. Проте розірвати контракт гравцю з «Бразильєнсе» не вдалося, тому Рамальхау через деякий час вирішили відмовитися від ідеї підписання Фабіо Жуніора[41].

У 2010 році він підсилив клуб «Америка Мінейру», щоб допомогти команді успішно виступити у чемпіонаті штату та Серії B бразильського чемпіонату[42]. Відіграв за команду з Белу-Орізонті наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Америка Мінейру», був основним гравцем атакувальної ланки команди. У травні того ж року підписав контракт з «Боа» (Варжинья), щоб у 2014 році виступати Серії B бразильського чемпіонату[43]. Проте, після шести зіграних матчів і одного забитого м'яча, вже у липні залишив «Мінас»[44].

15 січня 2015 року був представлений як підсилання клубу «Гуарані» (Кампінас), для того щоб успішно виступати у Лізі Мінейру[45]. У литопаді того ж року погодився перейти до клубу Вілла Нова, у складі якого протягом сезону 2016 року мав стати граючим тренером[46].

• Кубок Бразилії («Крузейру»):
  • Володар (1): 2000

• Арабська Гульф Ліга ОАЕ
  • Чемпіон (1): 2005

• Ліга Бразіліенсе
  • Чемпіон (1): 2008

• Ліга Мінейро
  • Чемпіон (3): 1997, 1998, 2002

• Кубок Суль-Мінас
  • Володар (1): 2002

• Друга Бундесліга
  • Чемпіон (1): 2005/06

• Срібний м'яч
  • Володар (1): 1998