Вандерлей Лушембурго

Вже у віці 4-х років Лушембурго був відправлений у школу, після якої він часто ганяв м'яча з такими ж, як він, хлопчаками. Ці хлопці створили свою команду «Колежіо», в ній Вандерлей грав на позиції лівого захисника.

У віці 11-ти років сім'я Лушембурго переїхала в Ріо-де-Жанейро, там його батько відвів хлопчика до школи місцевого клубу, одного з найсильніших у Бразилії, «Ботафогу», у складі якого він був тричі чемпіоном (1968, 1969 і 1970) молодіжної першості ліги Каріока, проте в основному складі дебютував в іншому клубі — «Фламенго» у 1971 році. З «Менго» Лушембурго тричі вигравав кубок Гуанабара у 1972, 1973 і 1978 роках і три чемпіонату Ріо у 1972, 1974 і 1978 роках. У перші два сезони у «Фламенго» Лушембурго не потрапляв в «основу» команди, провівши лише 11 матчів за 2 роки, але потім став показувати високий рівень гри і став одним з лідерів клубу.

У 1978 році Лушембруго провів за «Фламенго» всього лише 8 матчів (у попередньому сезоні — 36 ігор), подовгу опиняючись на лавці запасних, а тому він вирішив змінити клуб. У складі «Фла» Лушембруго провів 153 матчі і забив 9 голів. Лушембурго перейшов в «Інтернасьйонал», за який провів один сезон і повернувся в «Ботафого», в якому завершив кар'єру в 1980 році через важку травму коліна.

З 1973 по 1974 рік Лушембурго виступав за молодіжну збірну Бразилії і навіть був капітаном команди, яка виграла престижний турнір для молодіжних збірних у Каннах.

28-річний Лушембурго стояв перед вибором, між професією менеджера або тренера. Лушембруго вибрав футбол і пішов в асистенти головного тренера клубу «Оларія» Антоніо Лопеса. Через рік Лопес, разом з Лушембруго, очолив клуб «Америка» (Ріо-де-Жанейро), але команда в ті роки не показувала вражаючих результатів, а тому тренерський штаб, всього через 5 місяців після призначення, був звільнений. У червні 1981 року Лопес взяв свого підопічного в клуб «Васко да Гама», який він очолив, у ньому Лушембурго працював до грудня 1982 року.

У січні 1983 року Лушембурго почав самостійну тренерську діяльність, очоливши «Кампу Гранді», а через 4 місяці — клуб «Ріо-Бранко» (Віторія), який зробив чемпіоном штату Акрі. Цей титул став першим тренерським досягненням Лушембурго.

У 1984 році Лушембруго очолив клуб «Фрібургенсе» з Ріо-де-Жанейро, а через 5 місяців несподівано поїхав у Саудівську Аравію, прийнявши управління клубом «Аль-Іттіхад». Після повернення, Лушембургу працював з клубом «Демократа», потім з молодіжним складом клубу «Флуміненсе», а потім кілька місяців з «Америкою» (Ріо-де-Жанейро). А також був асистентом в аравійському клубі «Аль-Шабаб».

У 1989 році Лушембурго став тренером клубу другого дивізіону Ліги Паулісти «Брагантіно», з яким він виграв другий дивізіон чемпіонату Паулісти, а через рік клуб виграв і вищий сан-паульский дивізіон, вперше у своїй історії.

27 січня 1991 року Лушембурго став головним тренером свого колишнього клубу «Фламенго», але через інтерв'ю, в якому піддав критиці керівництво клубу, він був звільнений зі свого поста 18 серпня. Потім Лушембурго без особливих успіхів працював з клубами «Гуарані» (Кампінас) та «Понте-Прета».

У 1993 році Лушембурго очолив «Палмейрас», і вже в перший рік клуб виграв чемпіонат Бразилії (у цьому турнірі команда з 22 матчів програла лише один, здобувши 16 перемог), чемпіонат штату і турніру Ріо-Сан-Паулу, через рік клуб повторив перемоги в чемпіонаті країни і штату. В «Палмейрасі» тих років Лушембурго проявив себе не тільки як тренер-переможець, але і як відкривач талантів, саме при ньому блиснули такі зірки бразильського футболу, як Едмундо і Роберто Карлос.

27 січня 1995 року Лушембурго втретє став головним тренером клубу «Фламенго», який є одним з найбільш титулованих і популярних клубів країни, але перебував у затяжній ігровій кризі, а тому керівництво клубу прийняло рішення придбати найкращого гравця світу і найкращого тренера Бразилії — Ромаріо і Лушембурго, який зміг умовити свого колишнього підопічного з «Палмейрасу», одного з найкращих форвардів країни, Едмундо, перейти у «Фламенго». «Фла» почав непогано, вигравши кубок Гуанабара, але потім у Лушембурго і Ромаріо стався конфлікт на ґрунті того, що бомбардир вимагав для себе дозволу порушувати режим, не бути на деяких тренування, не виступати в малозначущих матчах, а також приводити до себе в номер дівчат, а партнер по нападу Едмундо підтримав Ромаріо, бажаючи тих же перспектив для себе. Однак Лушембурго не пішов на компроміс, скандал вилився в пресу, і потім привів до звільнення Лушембурго 12 липня 1995 року. Боси клубу, які спочатку підтримували головного тренера, все ж вирішили, що Ромаріо для них важливіше. Сам же Лушембурго сказав:

Після «Фламенго» Лушембурго в червні того ж року перейшов в клуб «Парана», ставши найбільш високооплачуваним тренером у Бразилії, отримуючи близько 45 тис. доларів на місяць, а в жовтні знову очолив «Палмейрас», який в 1996 році привів до перемоги в чемпіонаті штату, продемонструвавши атакуючий футбол — у 25 матчах клуб 100 разів вразив ворота суперників, здобувши 27 перемог у 30-ти матчах. І тут Лушембурго став відкривачем талантів, в команді засяяв Рівалдо, згодом двічі найкращий гравець світу, Джалмінья і Луїзао, чемпіон світу 2002 року.

У 1997 році Лушембурго перейшов в клуб «Сантус», з яким переміг у турнірі Ріо-Сан-Паулу, а через рік очолив «Корінтіанс», вигравши з клубом чемпіонат Бразилії. Після чого очолив збірну Бразилії, одночасно будучи головним тренером «Корінтіанса». Призначенню Лушембурго посприяв Рікардо Тейшейра, президент Бразильської конфедерації футболу, який зустрічався з тренером у кафе «Куполь» у Парижі на чемпіонаті світу 1998, на якому Лушембургу працював телекоментатором, показавши усе своє розуміння футболу та аналізуючи гру виступаючих збірних.

Лушембурго у 2010 році під час роботи з «Атлетіко Мінейро».

У збірній Вандерлей почав з запевнень, що «настала ера професіоналів», що він хоче об'єднати всіх тренерів Бразилії", щоб у команді було кілька справжніх футбольних зірок, які могли б поодинці обігрувати суперників, що настала ера універсалізації та вміння всією командою знаходити слабкі місця у суперників: «Я хочу мати в своєму розпорядженні гравців, які відрізняються таким розмаїттям дій, що можна було б з їх допомогою докорінно змінювати манеру гри команди, не вдаючись до замін. Різнобічність — це найголовніша якість, яку я хочу бачити у спортсмена. Сучасний футболіст повинен уміти грати на різних позиціях. Чемпіонат світу не дав нам ніяких тактичних новинок, але, наприклад, збірна Голландії показала саме ці якості. […] Мені не потрібен гравець, який буде стояти десь там, попереду, ближче до воріт суперника, в очікуванні, коли йому надішлють м'яч. Сьогоднішній футбол — це гра рухлива і стрімка. У цьому твердженні немає нічого нового. Той же Гулліт або Ван Бастен, будучи форвардами, частенько відходили в середню зону і починали атаки з глибини. А потім раптом несподівано опинялися в штрафний і забивали голи. До речі, і півзахисники теж повинні вміти забивати м'ячі. Сьогодні ми вже не можемо залежати тільки від висунутих вперед „чистих форвардів“, які завжди оточені захисниками. В моєму комп'ютері будуть зберігатися всі тактичні схеми всіх суперників нашої збірної. І я зможу з його допомогою окремо досліджувати функції захисту, гравців середньої зони і нападників. Я буду шукати все те, що найбільш зручно для перемоги і буду монтувати це на екрані. Там, де у суперників сильні ділянки, ми будемо створювати для них додаткові перешкоди. Де у них виникають „дірки“, там ми будемо атакувати».

Початок зі збірною був оптимістичним, після нічиєї з Югославією були дві перемоги з загальним рахунком 10:2 над Росією і Еквадором, а потім після серії товариських матчів Лушембурго привів збірну до перемоги на кубку Америки у Парагваї, де бразильці здобули 6 перемог у шести матчах. Але на кубку конфедерацій команда, перемігши на шляху до фіналу Німеччину 4:0, у фіналі програла Мексиці 2:4, а через місяць Аргентині 0:2. На Олімпіаді-2000 бразильці програли вже в 1/4 фіналу збірній Камеруну, маючи у другому таймі на двох гравців більше. Після турніру Лушембурго звинувачували в пресі за те, що він не взяв Ромаріо. Також Лушембурго звинуватили в тому, що він використовував спеціальні електронні пристрої, щоб мати зв'язок з гравцями під час матчу, вже після турніру ці пристосування були оголошені незаконними. У відбіркових матчах до чемпіонату світу 2002 року бразильці виглядали не рівно, чергуючи блискучі матчі, як, наприклад, перемога над Аргентиною 3:1, так і безвольні, як поразка від Парагваю 1:2 в Асунсьйоні. Після поразки 0:3 від чилійців Лушембурго був звільнений.

Такий виступ збірної зумовлювався кількома причинами: Лушембурго пересварився з усіма лідерами команди, включаючи Кафу, Алдаїра, Діду, Роберто Карлоса і Роналдінью, заборонив гравцям критикувати рішення тренера і гру збірної, погрожуючи відрахуванням з команди. Крім того Марселінью Каріока звинуватив Лушембурго, в тому, що коли він був гравцем збірної і в двох перших матчах забив два голи, той його не запрошував до складу, з причини того, що Каріока увів у Вандерлея дівчину, а той таким чином йому помстився[3]. Також через збірну при Лушембурго проходила велика кількість гравців, які, на загальну думку до рівня національної команди ніяк не дотягували, наприклад Сантос Моцарт, але через участь в іграх збірної їх ціна на футбольному ринку різко збільшувалася, а Лушембурго, за чутками, отримував за їх переходи певний відсоток.

Після збірної Лушембурго повернувся в «Корінтіанс», але невдало, також невдачею завершився прихід і в «Палмейрас». В кінці 2002 року Лушембурго очолив клуб «Крузейро». З цією командою в 2003 році він виграв чемпіонат Бразилії, кубок Бразилії і чемпіонат штату Мінас-Жерайс. До цього жоден клуб в Бразилії не домагався цього. Потім Лушембурго попрацював трохи в «Сантусі», вигравши чемпіонат Бразилії.

4 грудня 2004 року Лушембурго був призначений головним тренером мадридського «Реала», так збулася мрія Лушембурго — працювати з європейськими грандами, про що він говорив, ще коли був головним тренером збірної Бразилії, за що піддавався критиці з боку бразильської спортивної преси. Лушембурго встановив рекорд клубу за кількістю перемог поспіль (7 ігор). «Реал» завершив сезон на 4-му місці в чемпіонаті. Сезон 2005/06 клуб почав яскраво, але потім Лушембурго вирішив змінити тактичну схему гри «Галактікос» на 4-2-2-2, назвавши її «магічним квадратом», це не тільки не допомогло клубу, але і призвело до низки невдалих матчів, а після домашньої поразки 0:3 від найпринциповішого суперника «Барселони», клуб звільнив бразильського фахівця.

У 2006 році Лушембурго повернувся в «Сантус» і два роки поспіль вигравав з клубом чемпіонат штату, але в 2007 році був звільнений після поразки в півфіналі кубка Лібертадорес від «Греміу».

Лушембурго під час роботи з «Флуміненсе» (2013)

2008 року Лушембурго очолив «Палмейрас» і в перший же сезон виграв чемпіонат Сан-Паулу. 27 червня 2009 року Лушембурго оголосив, що покидає «Палмейрас» через те, що був незгодний з продажем Кейррісона в «Барселону», чому він всіляко перешкоджав. Також причиною його відходу називався ранній виліт з Кубку Лібертадорес. 17 липня 2009 року Лушембурго знову очолив «Сантус»[4]. Проте в грудні 2009 року, Лушембурго був звільнений, після заняття клубом 12-го місця в чемпіонаті Бразилии[5].

8 грудня 2009 року Лушембурго очолив «Атлетіко Мінейро», відхиливши пропозиції московського ЦСКА та «Інтернасьйонала», підписавши контракт на два роки[6][7]. З клубом тренер виграв чемпіонат штату вже після 5 місяців роботи[8]. Однак наступні результати були невдалими, і 24 вересня 2010 року, після поразки від «Флуміненсе» з рахунком 1:5 і вильоту клубу в Серію В, Вандерлей був звільнений. Під його керівництвом команда провела 53 гри, з яких виграла 22, 12 звела внічию і 19 програла[9].

5 жовтня 2010 року Лушембурго очолив «Фламенго»[10][11]. 2 лютого 2012 року він був звільнений зі своєї посади через конфлікт з гравцем команди, Роналдінью, який звинуватив тренера, в тому, що той стежив за ним в неробочий час[12].

21 лютого 2012 року Лушембурго був призначений головним тренером «Греміо». Контракт був підписаний до 31 грудня 2012 року[13]. Змінив на цьому посту Кайо Жуніора[14]. 30 червня 2013 року він був звільнений[15].

30 липня 2013 року Лушембурго був призначений головним тренером «Флуміненсе». Контракт був підписаний до 31 грудня 2013 року[16]. Він змінив на цьому посту Абела Брагу[17]. 12 листопада того ж року був звільнений з поста головного тренера команди за незадовільні результати: клуб займав 18 місце з 20 можливих, набравши тільки 36 очок[18][19].

23 липня 2014 року був призначений головним тренером «Фламенго». Контракт був підписаний до кінця грудня 2015 року[20], змінив на цьому посту Нея Франко[21]. 25 травня 2015 року тренер покинув «Фламенго»[22]. Наступником Лушембурго став Крістован Боржес[23].

2 червня 2015 року був призначений головним тренером «Крузейро». Контракт був підписаний до кінця грудня 2016 року[24], змінивши Марсело Олівейру[25]. 31 серпня 2015 року, через день після поразки від «Сантоса» 0:1 в 21-му турі чемпіонату Бразилії 2015 року, був звільнений[26]. Наступником Лушембурго в «Крузейро» став Мано Менезес[27].

Наразі останнім місцем тренерської роботи був китайський клуб «Тяньцзинь Суньцзян», головним тренером команди якого Лушембурго був з 2015 по 2016 рік[28].

• Вандерлей Лушембурго на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)