Факторинг

Факто́ринг — (від англ. Factoring — посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

  • миттєвого отримання більшої частини платежу;
  • гарантії повного погашення заборгованості;
  • зниження витрат по веденню рахунків.

Спочатку факторинг з'явився як операція торгових посередників, а потім отримав форму кредитування.

Факторинг в Україні

Відповідно до законодавства України факторинг належить до фінансових послуг, та здійснювати факторингові операції мають право банки, фінансові установи, приватні підприємці

Сторони факторингу

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Фактор — це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, що передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб).

Клієнт — це сторона, що відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), за що отримує від Фактора грошові кошти.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Законодавство України

Див. також

Посилання

Література

  • Факторинг: навч. посіб. / О. Д. Вовчак, Г. Є. Шпаргало, Т. Я. Андрейків. — К. : Знання, 2012. — 247 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.