Фаранцем

Арсас II почав переслідувати Гнеля і довгий час вів зраду проти нього. [12] З цього моменту Франценем і Гнель були у постійному бігу. Але в кінці фестивалю Навасарда (який відбувся в серпні) Арсайс II вбив Гнеля. Він заманив свого племінника та Фаранцем в Шахапіван, який знаходився нижче замурованого мисливського заповідника. Арсас II ніби-то хотів примиритися з Гнелем, але взяв його у полон. Його відвезли на сусідній пагорб гори під назвою Лсін, де жорстоко стратили. Після поховання Гнеля Арсас II видав наказ всім оплакувати свого племінника. Фаранцем дуже тяжко сприйняла звістку про смерть чоловіка: зривала на собі одяг,кричала і плакала.[12]

Тіріт дуже радів, що так успішно і швидко позбувся свого двоюрідного брата, тому не втрачав нагоди і відправив до Фаранцеми записку з таким текстом: «Не сумуйте так сильно, бо я кращий чоловік, ніж Гнель. Я вас кохаю і тому прирік брата на смерть, бо хочу одружитися з вами». Фаранцем, вся у жалобі, підняла протест: рвала на собі волосся і кричала, бо через неї помер її чоловік.

Коли вірмени, зокрема Арсацій II, почув крики Фаранцеми, то усвідомив, що Тиріт зрадник, а смерть Гнеля була безглуздою. Він був приголомшений тим, що сталося і пошкодував про вбивство племінника. Деякий час Арсайс II нічого не робив з Тірітом до того моменту, коли він надіслав йому листа: "Королю, я хочу, щоб ти дав дозвіл на одруження з дружиною Гнеля". Коли Арсацій II прочитав це, то сказав: "Тепер я точно знаю, що це все правда. Смерть Гнеля сталася через його дружину ». Король планував убити Тиріта, але той намагався втік. Солдати знайшли його в лісах району Бассен і там вбили.[12]

Після народження сина Фаранцем планувала отруїти Олімію. У 361 р. вона домовилась із священником королівського двору, що той дасть їй отруту під час Святого Таїнства причастя. Така поведінка Фаранцеми та Арсасія II, яка привела, зокрема, до загибелі Гнеля, Тіріта, Олімпії та, можливо, попереднього короля Вірменії Тиграна VII (Тиран) обурила правлячого католика Св. Нерси I. Церква повністю відцуралася від королівського двору Арсасія II. Через дії Фаранцеми щодо Олімпії, її почали вважали безбожною жінкою, але вона все ж стала єдиною королевою вірмен.

У 367 або 368 році сасанідський король Шапур II зрадив і захопив Арсасія II, його забрали в сансанідський монарх як політичного в'язня, де і вбили. Шапура II планував завоювати Вірменію раз і назавжди, тому відправив туди своє військо.

Коли армія Сасанідів прямувала до Вірменії, Фаранцема та її син Папас взяли вірменську скарбницю і сховалися у фортеці Артогераса [13], де їх захищали війська азатів. Вірменське вторгнення очолили Кілаки (також відомий як Кілакс Зіг) і Артабанес (відомий як Артабнан Карен). Їх підтримували вірменські дворяни Вахан Маміконян та Меружан Арцруні, які також перейшли до Шапура II. [14]Шапур II хотів придушити правління арсацидів у Вірменії та замінити династію перськими адміністраторами та традиційними вірменськими аристократами, які могли б керували Вірменією.[15]

Фаранцемі вдалося розпочати переговори з Кілацеєм та Артабаном про здачу фортеці. Вони перейшли від Шапура II до Фаранцеми, а Папаса, для його ж безпеки, відправили в Анатолію до двору Валенса.

Валенс працював над тим, щоб відновити Папаса на престолі Арсакіда та вивести армію Шапура II з Вірменії. [7] Коли Шапур II почув про це, то чомусь зосередився на захопленні Фаранцеми. Перські сили, що надійшли Шапурові II, допомогли остаточно завоювали Вірменію і захопити фортецю Артогерасая Фаранцем відважно захищала себе та Вірменію протягом двох років, на жаль, від голоду та хвороб залишилося небагато уцілілих: 11 000 солдатів та 6 000 жінок, які знайшли притулок у фортеці.

Фаранцема з вірменським королівським скарбом доставили до палацу Шапура II. Він, бажаючи принизити Вірменію та Римську імперію, віддав Фаранцему своїм солдатам, які жорстоко її ґвалтували, поки вона не померла. [7] Після її смерті Папас був відновлений у вірменському королівстві Валеном.