Шапур II
Шапур II Великий — цар царів (шахиншах) Ірану, правив у 309—379. З династії Сасанідів, син Ормізда II. У Вавилонському Талмуді його матір'ю названа юдейка Кушанку по імені Іфра Ормізд (Орімед).
| Шапур II парф. šhypwhr; пехл. šhpwr-y; вірм. Շապուհ (Шапух); дав.-гр. Σαπώρης (Сапурис); лат. Sapores, Sapor | ||
 Шапур II | ||
| ||
|---|---|---|
| 309 — 379 | ||
| Народження: |
309[1][2] Фірузабад, Фарс, Іран | |
| Смерть: |
379 Бішапур, Казерунd, Фарс, Іран | |
| Країна: | Держава Сасанідів | |
| Релігія: | Зороастризм | |
| Рід: | Дім Сасана | |
| Батько: | Ормізд II | |
| Мати: | Ifra Hormizdd | |
| Діти: | Хорміздухтd і Шапур III | |
Життєпис
Народився вже після смерті свого батька. Вступ його на престол проходив в складній обстановці. У 309 році були живі ще як мінімум два його старших брата: теж Шапур, згодом цар «Сакастан, Турестана і Індії до узбережжя моря», і Хормізда, але шахом став саме Шапур II.
Джерела повідомляють, що коли Шапур II досяг віку шістнадцяти років (325), він почав кампанію з метою приборкати арабські племена і забезпечити безпеку на кордонах імперії. Шапур II вперше атакував Аяду, яа знаходилась в Межиріччі. Потім він перетнув Перську затоку, досягнувши Аль Ḵaṭṭ, яка є прибережним регіоном Бахрейну та Катару. Він напав на Хаджар, населені племенами Taghlib, Bakr bin Wael і Abd al-Qays. Убивши велику частину населення, він також, наказав зруйнувати колодязі, змушуючи арабів страждати від спраги. Треба відзначити, що жорстокість войовничого Шапура II була однією з яскравих сторін його характеру. Араби прозвали його «Зу Аль-актаф» (Sābūr Dhū al-Aktāf), «власник лопаток», «той, хто пробиває плечі», «заплічників» (від «актаф», плечі) — в пам'ять про те, що він наказував пробивати полоненим лопатки і, протягнувши крізь отвори мотузку, підвішувати людей на деревах[3]. В результаті цих завоювань арабські племена були витіснені в глибину Аравійського півострова і район Перської затоки залишився в руках Сасанідів. Наприкінці червня 363 року вщент розгромив римську армію під командуванням імператора Юліана (361—363). На думку дослідників, у боях 25—26 червня 363 р. біля Маранги та Туммару (на ріці Тигр) римляни втратили до 40 000 вояків; при цьому загинув і сам Юліан[4].
Після смерті Шапура II у 379 році трон спадкував Ардашир II.
Примітки
- Faceted Application of Subject Terminology
- opac.vatlib.it
- Вус, О. В. (2019). Юлиан Апостат. Персидский поход и загадка битвы у Туммара 26 июня 363 г.. МАИАСП (11). с. 275.
- Вус, О. В. (2019). Юлиан Апостат. Персидский поход и загадка битвы у Туммара 26 июня 363 г.. МАИАСП. с. 289–292.
Література
- Вус О. В. Юлиан Апостат. Персидский поход и загадка битвы у Туммара 26 июня 363 г. // МАИАСП. 2019. Вып. 11. С. 271–299 https://cyberleninka.ru/article/n/yulian-apostat-persidskiy-pohod-i-zagadka-bitvy-u-tummara-26-iyunya-363-g/viewer
- Tafazzoli, Ahmad (1989). «BOZORGĀN». Encyclopaedia Iranica, Vol. IV, Fasc. 4. Ahmad Tafazzoli. pp. 427. http://www.iranicaonline.org/articles/bozorgan-mpers.
- Daryaee, Touraj (2009). «SHAPUR II». Encyclopaedia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/shapur-ii.
- Shahbazi, A. Shapur (2004). «HORMOZD (2)». Encyclopaedia Iranica, Vol. XII, Fasc. 5. pp. 461–462. http://www.iranicaonline.org/articles/hormozd-ormisdas.
- Tafazzoli, Ahmad (1983). «ĀDUR NARSEH». Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 5. pp. 477. http://www.iranicaonline.org/articles/adur-narseh-son-of-the-sasanian-king-hormizd-ii-a.
- Potts, Daniel T. (2012). «ARABIA ii. The Sasanians and Arabia». Encyclopaedia Iranica. http://www.iranicaonline.org/articles/arabia-ii-sasanians-and-arabia.
- Al-Tabari, Abu Ja'far Muhammad ibn Jarir (1991). У Yar-Shater, Ehsan. The History of al-Ṭabarī, Volume V: The Sasanids, the Byzantines, the Lakhmids, and Yemen. Trans. Clifford Edmund Bosworth. Albany, NY: State University of New York Press. ISBN 0-7914-0493-5.