Сисак
Си́сак (хорв. Sisak, нім. Sissek, угор. Sziszek, італ. Siscia) — місто в центральній частині Хорватії.
Сисак хорв. Sisak | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Основні дані | |||||
45°29′14″ пн. ш. 16°22′34″ сх. д. | |||||
Країна | Хорватія | ||||
Регіон | Сисацько-Мославинська жупанія | ||||
Столиця для | Сісацько-Мославінська жупанія (жупанія Хорватії) | ||||
Площа | 422 км² | ||||
Населення | 33322 (2015) | ||||
Агломерація | 47768 | ||||
Висота НРМ | 100 м | ||||
Міста-побратими | Габрово (14 травня 2004), Гайденгайм-ан-дер-Бренц, Ремхінген, Сомбатгей | ||||
Телефонний код | (385) 44 | ||||
Часовий пояс | центральноєвропейський час, Центральноєвропейський літній час (Сісацько-Мославінська жупанія) | ||||
Номери автомобілів | SK | ||||
GeoNames | 3190812 | ||||
OSM | ↑224139 ·R (Сісацько-Мославінська жупанія) | ||||
Поштові індекси | 44000 | ||||
Міська влада | |||||
Мер міста | Дінко Пінтарич | ||||
Вебсайт | /http:// www.sisak.hr / | ||||
Мапа | |||||
Сисак Сисак (Хорватія) | |||||
| |||||
| |||||
Сисак у Вікісховищі |
Розташований за 57 км на південний схід від столиці країни Загреба на місці злиття річок Одра, Купа та Сава.
Сисак — адміністративний центр жупанії Сисак-Мославина.
Загальні відомості
Місто лежить на автотрасі Загреб—Сисак—Петриня і на залізниці Загреб—Сисак—Суня. Зв'язане регулярним автобусним і залізничним сполученням із найбільшими містами Хорватії.
Сисак — один із найбільших у Хорватії річкових портів, починаючи від нього Сава стає судноплавною, і кораблі по ній досягають Дунаю.
У місті розташовано підприємства металургії, легкої, харчової та хімічної промисловості, суднобудування.
Сисак — місто-курорт з великою кількістю мінеральних джерел з температурою від 42 до 54 °C. Неподалік від міста вздовж лівого берега річки Сава розташовується природний парк Лоньско поле (Lonjsko polje).
Історія
Історія міста налічує близько 2500 років. В часи Римської імперії місто, що йменувалося Сісція розташовувалось у стратегічному місці злиття трьох річок, швидко розвивалося і досягло статусу столиці провінції Паннонія — Савія. Тут у 303 році було замордовано римлянами під час переслідувань християн св. Квірінія, який зараз є покровителем міста.
Після падіння Імперії місто багаторазово розорялося гунами, аварами та слов'янами. У IX сторіччі слов'яни закріпились на території вздовж Сави і асимілювали неслов'янске населення. Відтоді місто належить місцевим князям, а потому — угорсько-хорватському королівству.
У XVI столітті місто пережило турецьке нашестя, для захисту від турків було збудовано могутні укріплення. Сісак увійшов у історію, коли в 1593 в битві при Сісаку військо Священної Римської імперії розбило турецьку армію, що стало першою значною перемогою над турками в період завоювання ними Балкан. Це призвело до потрапляння посавинського краю під уплив Габсбургів.
Після Першої світової війни разом зі всією Хорватією Сісак став частиною Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше Королівства Югославія.
Впродовж Другої світової війни в околицях міста активно діяли антифашистські партизанські загони, в той самий час у самому місті усташами було обладнано концтабір, який був частиною Ясеновацького табору, де усташі знищували сербів, циган і євреїв.
Після розпаду Югославії в 1991 р. місто стало частиною незалежної Хорватії. У війні, що розпочалася за цим, Сісак постраждав від сербських бомбардувань, після припинення бойових дій пошкоджені та зруйновані будівлі було відбудовано.
Населення
Населення громади за даними перепису 2011 року становило 47768 осіб[1], 7 з яких назвали рідною українську мову[2]. Населення самого міста становило 33322 осіб.[1]
Динаміка чисельності населення громади[3]:
Динаміка чисельності населення міста[3]:
Населені пункти
Крім міста Сисак, до громади також входять:
- Блиньський Кут
- Будашево
- Буковсько
- Црнаць
- Чигоч
- Донє Комарево
- Горнє Комарево
- Греда
- Гуще
- Храстелниця
- Язвеник
- Клобучак
- Кратецько
- Летованці
- Лоня
- Лукавець-Посавський
- Маджари
- Мужиловчиця
- Ново Прачно
- Ново Село
- Ново Село-Паланєцько
- Одра-Сисацька
- Паланєк
- Прелощиця
- Села
- Стара Дренчина
- Старо Прачно
- Старо Село
- Ступно
- Сувой
- Тополоваць
- Велико Свиніцько
- Вурот
- Жабно
Клімат
Середня річна температура становить 11,30 °C, середня максимальна — 25,72 °C, а середня мінімальна — -5,51 °C. Середня річна кількість опадів — 918 мм.[4][5]
Клімат міста | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | |
Середній максимум, °C | 6,63 | 8,56 | 13,07 | 17,51 | 22,63 | 25,72 | 24,87 | 23,97 | 20,14 | 15,04 | 9,86 | 5,48 | |
Середня температура, °C | 0,56 | 2,48 | 6,99 | 11,45 | 16,55 | 19,65 | 21,29 | 20,40 | 16,56 | 11,47 | 6,27 | 1,90 | |
Середній мінімум, °C | −5,51 | −3,6 | 0,93 | 5,36 | 10,49 | 13,57 | 17,70 | 16,81 | 12,97 | 7,89 | 2,68 | −1,68 | |
Норма опадів, мм | 56 | 53 | 62 | 73 | 81 | 92 | 82 | 86 | 84 | 87 | 92 | 70 | |
Середньомісячна швидкість вітру, м/с | 1.80 | 1.98 | 2.40 | 2.24 | 2.09 | 1.90 | 1.86 | 1.70 | 1.70 | 1.73 | 1.80 | 1.80 | |
Середньомісячна сонячна радіація, кДж/м²·день | 4218 | 7015 | 10711 | 15209 | 19408 | 21427 | 22538 | 19559 | 14427 | 8926 | 4699 | 3469 | |
Джерело: [4][5] |
Визначні місця
- Трикутна Фортеця XVI століття в межиріччі Купи і Сави.
- Палаци Малі Каптол (Mali Kaptol) в стилі бароко, Велікі Каптол (Veliki Kaptol) в стилі класицизму.
- Старий міст над Купою.
- Кафедральний Собор св. Хреста.
- Руїни римського міста Сісція.
Міста-побратими
Примітки
- Перепис населення 2011 року (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 01 червня 2018.
- Перепис населення 2011 року. Кількість мешканців за рідною мовою (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 01 червня 2018.
- Чисельність населення за роками (хорв.). Хорватське бюро статистики. Процитовано 01 червня 2018.
- Fick, S.E., R.J. Hijmans (2017). Worldclim 2: New 1-km spatial resolution climate surfaces for global land areas. International Journal of Climatology.
- значення визначено за географічними координатами поселення із роздільною здатністю 2,5'
- Громада Габрово. Міста-побратими (болг.). Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 3 червня 2009.