Фарук Шараа

Він походить із сунітської родини[3]. Закінчив англійську філологію в Дамаському університеті в 60-х роках, після чого поїхав до Лондонського університету вивчати міжнародне право, де отримав ступінь магістра мистецтв[4].

Після закінчення навчання працював менеджером в сирійських державних авіакомпаніях[5]. У 1976 році він став послом Сирії в Італії і пробув на цій посаді чотири роки. У 1980 році він став заступником міністра закордонних справ, яким він залишався до 1984 року, також деякий час виконувач обов'язків міністра інформації[4]. У 1984 році президент Хафез аль-Асад призначив його міністром закордонних справ. Шараа керував сирійською дипломатією до лютого 2006 року[4], залишаючись на посаді також після смерті Аль-Асада та встановлення режиму його сина Башара[6]. На початку 90-х Шараа провів таємні сирійсько-ізраїльські переговори. Він публічно вимагав, щоб Ізраїль повернув Голанські висоти, заявивши, що будь-який компроміс щодо їх належності до Сирії не буде можливим. Він неодноразово критикував американську політику на Близькому Сході[5].

Фарук Шараа користувався значною незалежністю в сирійській системі влади і повагою в частині апарату партії Бааса. Як фахівець із зовнішньої політики, він зміг приймати самостійні рішення в цій галузі, навіть всупереч думкам Башара Асада. Бувало, що в публічних виступах він змінював позицію Сирії у закордонних справах, висловлену раніше президентом, або виправляв свої заяви[7]

Вплив Шараа значно знизився у лютому 2006 року, коли Башар Асад перемістив його на офіційно вищий, але на практиці меншу за повноваженнями посаду віце-президента[7], і призначив Валіда аль-Муаліма новим міністром закордонних справ[6]. На посаді віце-президента Шараа замінив впливового Абд аль-Халіма Чаддама, що було однією з найважливіших кадрових змін, запроваджених новим сирійським президентом[6]. Колишній міністр закордонних справ все ще представляв Сирію під час закордонних поїздок[4].

Після спалаху протестів проти авторитарної влади в Сирії в березні 2011 року, під час Арабської весни, його призначили головою комітету національного діалогу. Він публічно закликав до демократизації сирійського режиму, хоча також критикував антиурядові демонстрації[4]. Він був єдиним високопоставленим сирійським державним активістом, який запропонував компроміс між опозицією та урядом аль-Асада[5].

В розпалі сирійського конфлікту з'явилася новина про загибель Шараа під час бомбардувань поблизу сирійсько-Йорданського кордону під час втечі з країни, утримання його під домашнім арештом або про перехід на бік Вільної армії Сирії[4]. Цю інформацію спростував сам політик, який заявив, що ніколи не мав наміру залишати Сирію[8].