Фарцування
Фарцування (або фарцювання, фарцовка) — сленгове поняття повсякденної радянської лексики, що означало "спекуляція і контрабанда";[1] підпільна купівля/перепродаж практично недоступних пересічному радянському мешканцю дефіцитних імпортних товарів: одяг, вінілові платівки, аудіокасети, аудіо-бобіни, косметика, предмети побуту, книги, харчові продукти і тд. Основне заняття більшості з тих, кого називали фарцувальниками (або фарцювальниками, фарцовщиками), полягало в купівлі через знайомих, що мають "блат" або можливість виїжджати за кордон, дефіцитних товарів і харчових продуктів. В пресі фарцювальників клеймили тунеядцями, любителями легкої наживи.
В цьому бізнесі накрутка сягала часом від 100 до 500 процентів лише за одну перекуплену річ. В столиці, прикордонних регіонах і крупних портах фарца була популярним джерелом нелегальних доходів. В основному, нею займалися молоді люди, робітники готелів, студенти, повії, артисти.
Маючи знайомства з директорами елітних інвалютних магазинів «Бєрьозка» чи їхніми продавцями, фарцувальники скуповували через чорний вхід дефіцитні товари і перепродували їх втридорога, причому відбою від покупців не було.
Переслідування в СРСР
фарцування, як вид незаконної підприємницької або торгової діяльності переслідувалося в СРСР за цілою низкою статей Карного (кримінального) кодексу УРСР, РРФСР та всіх інших союзних республік, як то:
- Контрабанда
- Незаконні операції з іноземною валютою
- Приховування валютної виручки
- Заняття забороненими видами підприємницької діяльності
- Спекуляція
- Незаконна торговельна діяльність
Оскільки форцовщики часто мали справу з іноземною валютою та ділові контакти з іноземними громадянами, їх в СРСР переслідували не органи МВС та міліція, а органи КДБ. Їми займалися служби і відділи Другого головного управління КДБ СРСР. Точно так, як і валютних проституток, службовці КДБ змушували фарцовщиків працювати агентами КДБ, інформаторами.
- в порадянський час
Відкриття кордонів Радянського Союзу в часи перебудови та легализація підприємницької діяльності призвели до занепаду нелегального фарцування. З початком "перебудови" зросла приватна «човникова торгівля». А з остаточною відмовою країни від шляху «побудови комунізму» розвинулася регулярна оптова міжнародна торгівля товарами індивідуального попиту, що ефективно усунуло дефіцит іноземних товарів.
Примітки
- Каленчук, Іван Олексійович. Хроніка зеленівських трагедій / Іван Каленчук. - Чернівці : Черемош, 2001. - 168 с. : фото. - (Бібліотека репресованого ; вип. 2). (с.: 90)
Посилання
- [неавторитетне джерело]"Вспомнить все": Фарцовщики в СССР — телепередача російського ТБ від 2014