Фауністичний комплекс

Фауністи́чний ко́мплекс — тваринний світ, пов'язаний із певними рослинними угрупованнями. Існують такі фауністичні комплекси як лісові, степові, лучні, болотні, прісних водойм тощо.

По В. В. Кучеруку (1959[1]) і І. Л. Кулік (1972[2]), фауністичний комплекс — це сукупність видів, поширених тільки в певній природній зоні або тих, які мають у ній оптимум ареалу.

За Н. В. Тупіковою (1975[3]), «фауністичний комплекс — це специфічний набір видів зі схожим поширенням, пов'язаний спільністю розвитку з певними типами ландшафтів; як наслідок спільної еволюції види пристосовані один до одного, до природно-територіальних комплексів… знаходять тут оптимальні умови».

За М. Г. Олсуфьєвим (1980[4]), фауністичний комплекс — це група видів, що мають схожі ареали і екологію.

За Ю. О. Дубровським і І. Л. Кулік (1979[5]), «фауністичні комплекси тварин… є одним з компонентів біогеоценозів» (с. 258). Як пишуть ці автори, ці критерії «застосовні для оцінки приналежності виду до фауністичного комплексу будь-якої ландшафтної зони». Отже, будь-якій ландшафтній зоні властивий свій фауністичний комплекс (чому тільки зоні, а не підзоні, тим більше що в останніх схемах зональності багато підзон переводяться в ранг зони?). І для кожної зони «розробляється» (Дубровский, Кулик, 1979) свій фауністичний комплекс, поки в основному ссавців, потім, ймовірно, послідують аналогічні роботи по найрізноманітніших групах тварин.

Література
  • Исаченко А. Г. Основные принципы физико-географического районирования и вопросы построения таксономической системы единиц // Уч. записки Ленингр. ун-та. Сер. геогр. наук, 1962. — Вып. 8.
  • Кучерук В. В. Опыт анализа развития взглядов русских зоогеографов на расчленение Палеарктики // Тр. Моск. об-ва испыт. природы, 1972. — Т. 48.
  • Никольский Г. В. О биологической специфике фаунистических комплексов и значение их анализа для зоогеографии // Очерки по общ. вопросам ихтиологии. — М.; Л.: АН СССР, 1953. — С. 65–76.
  • Чернов Ю. И. Понятие «животное население» и принципы геозоологических исследований // Журн. общ. биол. — 1971. — Т. 32, № 4.

Примітки
  1. Кучерук В. В. Степной фаунистический комплекс млекопитающих и его место в фауне Палератики // География населения наземных животных и методы его изучения. — М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1959.
  2. Кулик И. Л. Таежный фаунистический комплекс млекопитающих Евразии // Бюл. Моск. об-ва испыт. природы. Отд. биол. — 1972. — Т. 77, вып. 4.
  3. Тупикова Н. В., Емельянова Л. Е. К методике учета леммингов на неогороженных площадках // Бюл. МОИП. Отд. биол. — 1975. — Т. 80, вып. 1. — С. 65-71.
  4. Олсуфьев Н. Г. Эпизоотология (природная очаговость) туляремии // Туляремия. — М. : Медицина, 1960. — С. 136—206.
  5. Дубровский Ю. А., Кулик И. Л. Эволюционно-исторический анализ современных ареалов // Общие методы изучения истории современных экосистем. — М.: Наука, 1979. — С. 237—274.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.