Ландшафт

Ландша́фт (від нім. Landschaft — вигляд простору, краєвид, місцевість) — конкретна територія, однорідна за своїм походженням та історією розвитку, неподільна за зональними і азональними ознаками, що має єдиний геологічний фундамент, однотипний рельєф, спільний клімат, подібним сполученням гідротермічних умов, ґрунтів, біоценезів і певною структурою.[1]

Гірський ландшафт
Долина Гросс-Вальзерталь

Ландшафт є цілісною частиною географічної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії усіх компонентів планети (клімату, гірських порід, рельєфу, води, повітря, біоти тощо) в певних умовах середовища, і як наслідок — набула характерного вигляду в просторі. Відтак, якщо у загальному розумінні, ландшафт — це будь-який простір з характерним виглядом, то у географічному — це простір з характерним виглядом у межах ландшафтної оболонки Землі.

Ландшафти мають різні розміри: від невеликих локальних утворень (річкові заплави й тераси, ерозійні яри і балки, гляціальні долини і горби тощо), до геокомплексів регіонального (рівнинні й гірські простори, континенти й океани тощо) й глобального (географічна оболонки Землі) рівня.

Ландшафти поділяють на територіальні (на суші) й аквальні (у водному середовищі), за походжнням — на природні й антропогенні та низку інших. Існує термін «культурний ландшафт», який змістовно є ширшим від антропогенного ландшафту.

У географічній літературі, слідом за Л. С. Бергом, ландшафти іноді називають аспектами.

Загальнокультурне поняття

Ландша́фт — це доволі однорідна за походженням ділянка географічної оболонки, що формується в результаті тривалої взаємодії компонентів природи на певних територіях: гірських порід, повітря, вод, ґрунтів, рослинності й тваринного світу.

Історико-географічне поняття

Слово «ландшафт» має німецьке походження (Land — земля, Schaft — стебло) і буквально означає землю, що покрита рослинами. У регіоналістиці історичній цим терміном означають природний територіальний комплекс, що історично відокремився від інших природно-територіальних комплексів, має притаманне лише йому сполучення клімату й геологічної будови, зі взаємопов'язаними між собою рельєфом, водними ресурсами, флорою і фауною і який цим самим визначає економічні можливості відповідного регіону, зумовлює тип місцевого господарювання, характер міграційних процесів. Поняття «ландшафт» у історичній регіоналістиці застосовується в дослідженнях тих зв'язків, які в певному історичному (окультуреному) просторі єднають певну спільноту людей з природою, зі створеним руками цієї спільноти середовищем і перетворюють цей простір у її «малу батьківщину», «рідний край». Акцент робиться на конкретній території як особливому історичному топосі (грец. τόπ οσ– місце, місцевість), в якому живуть конкретні люди. Цим самим топос перетворюється на хронотоп (від грец. χρόνοσ– час — і τόπ οσ — місцевість — сутнісний взаємозв'язок часових і просторових відносин), останній поєднує географічний ландшафт з історичною пам'яттю, здійснює трансляцію соціокультурних цінностей від покоління до покоління. Поняття «ландшафт» дає змогу реконструювати алгоритм самовизначення певної спільноти та належних до неї осіб у їх власному культурному просторі–часі. Ландшафтні особливості є результатом багатогранного за своїми проявами процесу культурної еволюції.

Див. також

Джерела
  1. Єгорова, Т.М (2009). Ландшафтна екологія України (українська). Кам.янець-Подільський: Зволейко Д.Г. с. 192. ISBN 978-966-2124-51-4.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.