Федеріко Дзандоменегі

Народився у місті Венеція. Походив з родини венеціанських скульпторів. Скульптором був ще його дід, Луїджі Дзандоменегі, автор монументу на честь венеціанського комедіографа Карло Гольдоні. Перші навички малювання удосконалював у майстерні батька, теж скульптора. У період 1856-1859 років навчався у Венецінській академії красних мистецтв. Художню освіту удосконалював у місті Павія.

Федеріко Дзандоменегі. «Римські враження», 1872 р.

1860 року приєднався до вояків Джузеппе Гарібальді, тобто брав участь у русі за незалежність Італії від Австрійської імперії та за возз'єднання країни на кшталт Франції чи Німеччини.

1862 року відбув у місто Флоренція, де працював як художник. У той же період приєднався до товаритва італійських художників мак'яйолі. Стилістика мак'яйолі мала помітний вплив на твори молодого художника. Вже 1871 року його помітии критики Італії, серед котрих був і Помпео Молменті, котрий виділяв трьох сучасних на той ча митців. Одним з них був Федеріко Дзандоменегі (два інші — Гульєльмо Чьярді та Алессандро Дзеззос). До цього періоду належить цілком реалістична картини «Римські враження», де подано широкі наріжні сходи римської церкви, що рясніли від жінок-вірянок з дітьми.

Першого червня 1874 року він відбув у Париж, де був давно сформований художній ринок загальноєвропейського значення. Він нібито прибув на декілька тижнів. Але бурхливе і неспокійне художнє життя Парижа захопило його. Він був відвідувачем кафе Нові афіни, де зустрівся з тими, хто започаткував нову стилістику і техніку у французькому живопису (імпресіонізм). Серед його знайомих були Едгар Дега та Огюст Ренуар. На відміну від французьких колег він працював з доволі непрозорими фарбами і не відмовлявся від темних та чорної фарб. Незважаючи на мерехтливість і імпресіоністичну нечіткість контурів, він зберігав реалістичну підоснову італійського мистецтва та зацікавленість до колористичних пошуків. Згодом на його образи в живопису вплинули твори Мері Кассат та сміливого Анрі де Тулуз-Лотрека.

З 1879 року почав брати участь у виставках французьких імпресіоністів і сам згодом став частиною паризького художнього життя. Брав участь також у подорожах із художником Гільйоменом, де створював пейзажі (пейзажний жанр на той період переживав злет і був доволі модним напрямком у живопису). 1888 року його твори були показані на Всесвітній виставці в Парижі в її італійському розділі. Він отримав визнання як і ще один художник, італієць за походженням — Джованні Больдіні.

Картини з численними жіночими моделями роботи Федеріко Дзандоменегі зберігали безсюжетність і межували як з традицією, так і з банальністю («Дівчина з книгою», «Дівчина з квітами», «Дівчина з журналом мод»), котрими так уславився старий Огюст Ренуар.

З 1893 року картини роботи Федеріко Дзандоменегі почав купувати і перепродавати Дюран-Рюєль.

Художник помер у Парижі 1917 року.

Федеріко Дзандоменегі. «Рибна ловля на річці Сена», 1878

• «Римські враження», 1872
• «Автопортрет», 1875
• «Прогулянка»
• «Рибна ловля на річці Сена», 1878
• «Віолончеліст», 1879
• «Тераса паризького бульвару», 1880
• «Портрет лікаря», 1881
• «Париж. Вхід у Мулен де ла Галетт», 1885
• «Дівчина уві сні»
• «Останні зміни»
• «Парк Монсо»
• «У кафе Нові афіни»
• «Площа Анвер»
• «Портрет Дієго Мартеллі»
• «Портрет невідомої з квітами», 1914
• «Вечірня сукня»
• «Дівчина з журналом мод»
• «Дві жінки велосипедистки»
• «Яблука на блюді»
• Перші зморшки на обличчі (молодичка з люстерком)

Федеріко Дзандоменегі. « Париж. Вхід у Мулен де ла Галетт», 1885 р.

• 
  «Автопортрет», 1875
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Віолончеліст», 1879
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Портрет лікаря», 1881 р.
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Парк Монсо»
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Яблка на блюді»
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Дві жінки на велосипедах», не датовано
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Дівчина з журналом мод». не датовано
• 
  Федеріко Дзандоменегі. «Букет квітів», 1894 р.

• Broude N. The Macchiaioli: Italian Painters of the Nineteenth Century. — New Haven and London: Yale University Press, 1987. — ISBN 0-300-03547-0.
• Савельева А. Мировое искусство (500 мастеров живописи) / Мосин И. Г.. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — С. 92. — 256 с. — ISBN 5-9603-0060-5.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Федеріко Дзандоменегі