Джованні Больдіні

Народився в місті Феррара. Походить з родини маловідомого провінційного художника. Був восьмою дитиною в родині, де було тринадцять дітей. Перші художні навички отримав в майстерні батька. З 1858 року почав відвідувати курси живопису у художника Єроніма Доменікіні (1813—1891). Доменікіні брав також замовлення на декоративні стінописи і разом із власним батьком був автором декорації місцевого театра.

Серед перших творів молодого початківця — «Подвір'я родинного будинку», «Автопортрет у шістнадцять років», «Портрет брата Франческо», «Марі Анджеліна», «Вітторе Карлетті».

У 1862 році перебрався у Флоренцію заради отримання художньої освіти (керівник — Стівен Уззі, 1822—1901). Вивчав в столиці Тоскани тогочасний реалістичний живопис групи Мак'яйолі. Їх впливи відчутні в пейзажах Больдіні, адже пейзажний жанр переживав справжній, могутній розквіт в 19 столітті. Набула поширення і швидка, ескізна манера живопису, що так протистояла заглаженій і помертвілій манері академізму. Больдіні узяв від академізму високі технічні навички, віртуозне виконання і цікавість до салонного мистецтва, одним зі стовпів якого він і стане сам. Мав великий фінансовий успіх, був визнаним буржуазним суспільством як «свій» художник.

Худ. Болдіні. Портрет Джона Сарджента, бл. 1890 р. прив. збірка

Джованні Больдіні не став ані пейзажистом, ані прихильником побутового жанру, з якого починав. А після праці в Лондоні, де отримав гучний успіх як буржуазний портретист, перейшов до створення замовних портретів.

З 1872 року Больдіні перебрався в Париж. Відкрив власну майстерню на авеню Frochol, а згодом перебрався в нову на площі Пігаль. На нього звернув увагу відомий маршан Адольф Гупіль, котрому він постачав власні картини побутового жанру. Джованні Больдіні стає модним і фінансово успішним художником, як і модні в Парижі митці — Маріано Фортуні, Ернест Мейсоньє, Джузеппе де Ніттіс, Джузеппе Паліцці.

Серед його паризьких знайомих і приятелів — син банкіра, аристократ і художник-імпресіоніст Едгар Дега, Едуар Мане, Альфред Сіслей. Але французький імпресіонізм не позначився на художній манері Джованні Болдіні, який в творах ближче до стилістики Джона Сарджента чи Поля Елльо.

Про італійця, що мав успіх в Парижі, не забули і в Римі. Саме йому доручили бути патроном італійського сектора на Всесвітній виставці в Парижі у 1889 року.

Серед нагород художника — Орден Почесного легіону.

Джованні Больдіні. " Французький художник Поль Елльо у повний зріст ", літографія

• 
  Джованні Больдіні. Теста Бруна, до 1892 р.
• 
  Джованні Больдіні. Портрет невідомого , 1880-і рр.
• 
  Джованні Больдіні. «Франческа де Нотарбартоло Віллароза, віконтеса д'Орсе», 1902 рік, суха голка

«Еміліана Конха де Осса», 1901 рік

• Портрет Дієго Мартеллі, 1865, Галерея сучасного мистецтва в палаццо Пітті, Флоренція
• п-т Джузеппе Аббаті, 1865, прив. збірка, Палермо
• п-т Вінченцо Кабьянка, Музей Фатторі
• Гондоли Венеції, прив. збірка
• п-т Мері Донеган, 1869, Віареджо
• п-т Мадам Ріган з песиком, 1885, приватна збірка
• п-т Емілії Конха де Осса, 1888, прив. збірка
• пані в чорному перед портретом Емілії Конха де Осса, 1888, музей Джованні Болдіні, Феррара
• Джоакін Арайо Руано, художник, 1889
• (п-т) Джон Левіс Браун з дружиною та дочкою, 1890, Музей Галуста Гюльбекяна, Лісабон
• (п-т) Анрі де Тулуз — Лотрек, художник, фонд Нортона Саймона, Пассадена, Каліфорнія
• (п-т) Джон С. Сарджент, художник, 1890, прив. збірка
• (п-т) Джовінетта Ерразурі, 1892, прив. збірка
• Емануель Муціо, диригент, 1892, Мілан
• Робер де Монтескьє, 1897, музей д'Орсе, Париж
• Леді Колін Кемпбел, 1897, Національна портретна галерея, Лондон
• Мадам Жорж Гюго з сином, 1898, прив. збірка
• (п-т) Едіт Вандербілт, 1900,
• Ліна Кавальєрі, оперна співачка, 1901, прив. збірка
• Петер Харрісон, 1902, Вашингтон
• п-т Нані Щредер, 1903

• Парадний портрет
• Побутовий жанр
• Список художників Італії 19 ст.

• Camesasca E. L'opera completa di Boldini. Milano: Rizzoli, 1970
• Dini P. Giovanni Boldini, 1842—1931: catalogo ragionato. Torino: U. Allemandi, 2002
• Dini Fr. Boldini, Helleu, Sem: protagonisti e miti della Belle Epoque. Milano: Skira, 2006

• Картини
• Твори в музеях світу