Федоров Сергій Вікторович

Грати на дорослому рівні Сергій почав ще в сезоні 1986–1987 років у складі московського ЦСКА в чемпіонаті СРСР з хокею. Відомий радянський тренер Віктор Тихонов ставив Федорова у трійку з не менш талановитими молодими гравцями Павлом Буре та Олександром Могильним, як у матчах за клуб так і за збірну СРСР.

1989 року задрафтований «Детройтом» під загальним 74 номером. В 1990 році втік до США для того, щоб грати в НХЛ, ставши одним з численної групи хокеїстів, що вчинили так само. З того ж року починає виступи у своїй новій команді, одразу стаючи одним з лідерів детройтців. Наступні 13 сезонів він грав саме в «місті моторів». За цей час Сергію в трьох сезонах вдавалося стати найкращим бомбардиром команди. Він шість разів брав участь у матчі всіх зірок НХЛ. Входив до так званої «російської п'ятірки», що не мала рівних на льоду. В 1997, 1998, 2002 роках ставав володарем кубку Стенлі, найпрестижнішого трофею в сучасному клубному хокеї. За підсумками сезону 1993–1994 назбирав одразу декілька індивідуальних призів, серед яких найпрестижніші в НХЛ: Харт Трофі (хокеїст, що вніс найбільший вклад в успіх команди) та Лестер Пірсон Авард (найцінніший гравець сезону на думку самих хокеїстів). Також в 1994 році йому вручили приз Френк Дж. Селкі Трофі (вручається нападнику, що найкраще проявив себе в обороні). Останній приз Сергій отримав також і в 1996 році. Після закінчення сезону 2002–2003 років, Федоров так і не зміг домовитись з керівництвом Детройту про підписання нового багаторічного контракту, тож йому довелося шукати інші варіанти.

Він їх знайшов у вигляді підписання чотирирічного контракту з клубом Анагайм Майті Дакс. У першому сезоні за нову команду Федоров стає найкращим бомбардиром та снайпером Анагайму і 14 лютого набирає свій тисячний бал за результативність, першим серед росіян. Але «качки» не потрапляють до плей-оф. Це був перший сезон, коли команда в якій грає Федоров не потрапляє до розіграшу кубка Стенлі. До того ж вперше за часів виступів в НХЛ Федоров закінчив регулярний сезон з від'ємним показником корисності. Сезон 2004–2005 в НХЛ не відбувся через локаут, під час якого, на відміну від багатьох інших гравців, Сергій не грав за жодну команду. Після вимушеної перерви на початку сезону 2005–2006 гра у Федорова відверто не пішла (в п'яти поєдинках лише одне очко) і 15 листопада 2005 року його обміняли в Колумбус Блю-Джекетс.

Справи в новій команді пішли трохи краще, але Федорова почали переслідувати невеличкі травми та ушкодження, через які він пропускав левову частину поєдинків сезону і не міг набрати опимальної форми. «Колумбус» плентався в хвості турнірної таблиці і був далекий від потрапляння до плей-оф. На відміну від «синіх жакетів» в сезоні 2007–2008 років «Вашингтон Кепіталс» вперше за останні роки потрапляв до розіграшу кубка Стенлі і потребував підсилення перед іграми на виліт. Тож 26 лютого 2008 року перед дедлайном Федоров перейшов до столичної команди. Вперше з 2003 року він знову грав у плей-оф. Щоправда поступаючись в серії команді «Нью-Йорк Рейнджерс» з рахунком 1:3 і зрівнявши рахунок, столичним так і не вдалось пройти до наступного раунду. Тож Федоров, а заразом і його товариші по команді Олександр Овечкін та Олександр Сьомін відправились на чемпіонат світу з хокею, що відбувався в Канаді. Тренер росіян В'ячеслав Биков вирішив використовувати одноклубників в одній ланці і це принесло результат. В багато чому завдяки зусиллям саме трійки Федорова збірна Росії вийшла в фінал, де в овертаймі здолала господарів змагань. Для Федорова це було вже третє золото чемпіонатів світу. Разом з тим його контракт з «столичними» закінчився і він мав підписувати нову угоду. Сторони мали розбіжності щодо умов договору і все ж керівництво Кепіталс зрештою пристали на вимоги Федорова і запропонували контракт на один рік на $4 мільйони. В останньому, як виявилося, сезоні Федорова в НХЛ, він змушений був пропустити через травми третину матчів та все ж допоміг вашингтонцям вдруге виграти свій дивізіон за підсумками регулярної частини сезону НХЛ. В плей-оф Федоров закинув переможну шайбу в сьомому матчі серії першого раунду розіграшу кубка Стенлі проти все тих же Нью-Йорк Рейнджерс. Щоправда вже після наступного раунду сезон для столичних був завершеним.

Оскільки Сергій знову мав статус вільного агента, він вирішив повернутися назад на Батьківщину і здійснити свою мрію: пограти в одній команді з молодшим братом — Федіром. Для цього він підписав контракт на два роки з командою КХЛ Металург (Магнітогорськ).