Фернадо Корреа

У дорослому футболі дебютував 1989 року виступами за «Рівер Плейт» (Монтевідео), в якому провів шість сезонів[1].

1995 року Корреа перебрався до Іспанії, де став гравцем столичного «Атлетіко». У сезоні 1995/96 Корреа виборов з командою титул чемпіона Іспанії та став володарем національного кубка, але основним гравцем не став. Дебютував в Ла Лізі 10 вересня 1995 року в грі проти «Расінга», де і провів наступні два роки, за які забив 27 голів у чемпіонаті, чого було достатньо, щоб повернутись до складу «матрацників»[2]. Цього разу відіграв за мадридський клуб наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Атлетіко», був основним гравцем атакувальної ланки команди. Втім «Атлетіко» вже не боролось за трофеї і 2000 року навіть вилетіло до Сегунди. У сезоні 2001/02 Корреа створив ударний дует нападників із своїм співвітчизником Дієго Алонсо, які на двох забили 35 голів у чемпіонаті і допомогли клубу виграти Сегунду та повернутись до Прімери[3].

Протягом 2003—2005 років захищав кольори іншого місцевого клубу «Мальорка», але значну частину другого сезону змушений був пропустити через дискваліфікацію, пов'язану із вживанням кокаїну, а останнім у іспанській біографії футболіста став «Реал Вальядолід», в якому Корреа зіграв лише 6 ігор у Сегунді в сезоні 2005/06, після чого повернувся в рідний «Рівер Плейт» (Монтевідео), де і закінчив ігрову кар'єру у 2011 році[2], погравши до цього ще за «Шанхай Шеньхуа» та «Пеньяроль».

Залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою став срібним призером молодіжного чемпіонату Південної Америки 1992 року в Колумбії, при цьому сам Корреа з 5 голами в 6 іграх став найкращим бомбардиром турніру[4]. Наступного року він поїхав з командою на молодіжний чемпіонат світу 1993 року в Австралії, де зіграв усі 4 гри і забив 2 голи на груповому етапі, допомігши команді вийти в плей-оф.

19 жовтня 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю під керівництвом тренера Ектора Нуньєса. Він вийшов на заміну замість Даріо Сільви на 78-й хвилині гри проти Перу (1:0)[5][6]. Свого другого міжнародного матчу він повинен був чекати три з половиною роки, зігравши в товариському матчі проти Чилі 24 травня 1998 року[7]. Після цього у міжнародній кар'єрі Фернадо відбулась перерва, цього разу майже шість років, до його останніх двох матчів за збірну — 18 лютого 2004 року у товариському матчі проти Ямайки та 31 березня 2004 року в кваліфікації до чемпіонату світу проти Венесуели[8]. Тоді ж після матчу за збірну у Корреа був взятий позитивний тест на кокаїн, через яку гравець отримав дискваліфікацію на один рік[1]. Після оскарження її скоротили до дев'яти місяців[9][2], але за збірну Корреа більше жодної гри не зіграв.

Розпочав тренерську кар'єру по завершенні кар'єри гравця, 2011 року, увійшовши до тренерського штабу Дієго Алонсо в клубі «Белья Віста»[1], після чого колишні партнери по «Атлетіко» також разом працювали і у наступних клубах — «Гуарані» (Асунсьйон), «Пеньяролі»[10], «Олімпії» (Асунсьйон) та «Пачуці»[11][2].

З січня 2018 року Корреа розпочав самостійну тренерську кар'єру, очоливши тренерський штаб команди «Серро»[12], де пропрацював до кінця року[2].

• Чемпіон Іспанії (1):

«Атлетіко Мадрид»: 1995–96

• Володар Кубка Іспанії (1):

«Атлетіко Мадрид»: 1995–96

• Фернадо Корреа на сайті ФІФА (англ.)

• Фернадо Корреа на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Фернадо Корреа на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Фернадо Корреа на сайті BDFutbol.com (англ.)