Фолкленд

Фолкленд (або фолькленд; англосакс.: folcland; англ. folkland) — один з видів земельної власності в англосаксонській Британії. Фолкленд представляв собою землі, що залишалися в сфері дії звичаєвого права, з яких сплачувалася продуктова рента та інші повинності королю. В цьому відношенні фолкленд протистояв бокленду — землям, звільненим від більшості державних повинностей по спеціальній грамоті і переданих англосаксонським феодалам (гезитам, тенам, церкви).

В історичних документах англосаксонського періоду термін «фолкленд» зустрічається всього кілька разів і його значення не є очевидним. Існувало кілька крапок зору на природу фолклендів. До XX століття вважали, що фолкленд представляв собою землі загального надбання, що знаходилися в розпорядженні новонароджуваного держави. Прихильники цієї теорії перекладали слово folc land як «народна земля». П.Р. Виноградов[1] в кінці XIX століття показав, що фолкленд був формою колективної земельної власності громад, що залишилася в сфері дії звичаєвого права, на відміну від бокленда, що перейшло у сферу статутного права шляхом видання королівської грамоти. Ця точка зору, з відомими застереженнями[2], панує і в даний час, хоча існують і інші теорії: так, наприклад, А.Я. Гуревич[3] вважав фолкленд формою аллода.

Фолкленд фактично представляв всю сукупність орних земель англосаксонських королівств, на яких збереглися традиційні форми землеволодіння і державних повинностей. Саме з фолкленда король отримував продуктову ренту, найважливіший джерело забезпечення функціонування державного апарату. Землі фолкленда могли перебувати у володінні служилої знаті, проте вони продовжували нести державні повинності. Фолкленд був також джерелом формування бокленда, першого типу феодального тримання в Англії.