Фонд Куалена

Фонд Куалена (фр. Le fonds Coislin) — колекція (або фонд) грецьких рукописів, зібрана П'єром Сег'є, але названа на честь Анрі-Шарля дю Комбу де Куалена, його другого власника. Зараз він зберігається у Національній бібліотеці Франції, як один із трьох фондів грецьких рукописів: fonds grec, fonds Coislin та supplément grec .

П'єр Сег'є, портрет пензля Анрі Тетлена (близько 1668)
Фонд Куалена
Держава  Франція

Історія колекції

Більшість рукописів цього фонду були зібрані між 1643 і 1653 рр. П'єром Афанасом Ритором, який придбав їх для П'єра Сегера (1588—1672), канцлера Франції з 1635 року. Афанас купував рукописи на Кіпрі, в Константинополі, на Афоні та в інших землях, що межують з північним і західним Егейським морем .

Колекція містить майже 400 рукописів. Афанас особисто зібрав понад 300 рукописів (можливо 358). Після смерті Сег'є всю цю колекцію успадкував його онук Анрі-Шарль дю Камбу де Куален (1664—1732), єпископ Меца.[1] Він подарував його монахам-бенедиктинцям Сен-Жермен-де-Пре в Парижі.

Бернар де Монфокон

Перший каталог цієї колекції, каталог Куалена, був складений 1715 року ченцем Бернаром де Монфоконом. В ньому було описано 42 рукописи (Бернар де Монтфокон, Bibliotheca Coisliniana olim Segueriana, Париж: Ludovicus Guerin & Carolus Robustel, 1715). Значна частина колекції була спалена в 1793 році, а 1795 року Фонд Куалена поступив на зберігання у Національну бібліотеку Франції, де зберігається донині. Кілька рукописів, придбаних росіянами за часів Катерини II, зберігаються зараз у Санкт-Петербурзі.[2]

Одним з найвідоміших рукописів колекції є фрагментарний uncial Codex Coislinianus . До колекції також увійшли « Мінускул 35» (Coislin 199), який вважається одним із найкращих зразків візантійського типу тексту та основою «Євангелія за Іоаном у візантійській традиції» (Deutsche Bibelgesellschaft, Штутгарт, 2007). Збірник також включаєще деякі зразки тексту Нового Завіту, а також Септуагінти, Йосипа Флавія та інших античних та середньовічних авторів.

Вибрані рукописи
  • Coislinianus 20 — Євангеліє (Григорій-Аланд 36)
  • Coislinianus 24 — Євангеліє від Матвія та Марка (Григорій-Аланд 41)
  • Coislinianus 26 — Дії апостолів, послання Павла (Григорій-Аланд 056)
  • Coislinianus 131 — частина доповіді Псевдо Йосифа про Ісус Христос та раннє християнство
  • Coislinianus 149 — Diodorus Siculus
  • Coislinianus 199 — (Григорій-Аланд 35)
  • Coislinianus 200 — Євангеліє (Григорій-Аланд 38)
  • Coislinianus 305 — Хроніка Георгія Амартола (з фрагментами Папія)
  • Coislinianus 311 — Олексіада
  • Coislinianus 345 — Codex Unicus гомерівського лексикографа Аполонія Софіста
  • Coislinianus 386 — Про душу
  • Coislinianus 387 — рукопис Іліади[3]

Примітки
  1. Henri Omont, Inventaire sommaire des manuscrits grecs de la Bibliothèque nationale, p. XIII
  2. Frederick William Hall, A Companion to Classical Texts, Oxford: Clarendon Press, 1968, p. 306.
  3. Pagès Cebrián Cebrian (2007). Mythographus Homericus: estudi i edició comentada. Barcelona. с. 20. ISBN 9788469073667.

Література
  • Devreesse, Robert (1945). Le Fonds Coislin, Catalogue des manuscrits grecs II. Paris.
  • Laurion, Gustav (1961). Les Principales Collections de Manuscrits Grecs. Phoenix (classics journal) 15 (1): 1–13. JSTOR 1085930.
  • Leeuw, Martin de (2000). Der Coislinianus 345 im Kloster Megisti Lavra (Athos). Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik (нім.) 131: 58–64.
  • O'Meara, Dominic J. (1977). The philosophical Writings, Sources and Thought of Athanasius Rhetor (ca. 1571–1663). Proceedings of the American Philosophical Society 121: 483–499. Abstract.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.