Формула-1 — Гран-прі Лас-Вегаса 1981
Гран-прі Лас-Вегаса 1981 року (англ. 1st Caesars Palace Grand Prix) — п'ятнадцятий етап чемпіонату світу 1981 року з автоперегонів у класі Формула-1, що відбувся 17 жовтня на автодромі Цезарс Палас у Лас-Вегасі. Дванадцята та остання в кар'єрі перемога австралійця Алана Джонса. Нельсон Піке, який фінішував п'ятим, здобув два очки й уперше став чемпіоном світу.
1st Caesars Palace Grand Prix | ||
15-й з 15 етапів сезону 1981/ Гонка №357 | ||
← 14.Канада • 1.Південна Африка → | ||
Дата | 17 жовтня 1981 року | |
Місце | Лас-Вегас, Невада | |
Траса | Цезарс Палас | |
Довжина кола | 3.637 км | |
Дистанція | 272.775 км (75 кіл) | |
Погода | Спекотно, сонячно[1] | |
Поул | ||
1:17.821 | Карлос Ройтеманн | Вільямс-Форд |
Найшвидше коло | ||
1:20.156 (49 коло) |
Дідьє Піроні | Феррарі |
Подіум | ||
Переможець | Алан Джонс | Вільямс-Форд |
2 місце | Ален Прост | Рено |
3 місце | Бруно Джакомеллі | Альфа Ромео |
не було ← Гран-прі Лас-Вегаса 1981 → 1982 |
Останні перегони у Формулі-1 для Ектора Ребаке та Беппе Габ'яні.
Перегони
Пілот | Команда | Кіл | Час | Старт | Очок | |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | Алан Джонс | Вільямс-Форд | 75 | 1:44:09.077 | 2 | 9 |
2 | Ален Прост | Рено | 75 | + 20.048 | 5 | 6 |
3 | Бруно Джакомеллі | Альфа Ромео | 75 | + 20.428 | 8 | 4 |
4 | Найджел Менселл | Лотус-Форд | 75 | + 47.473 | 9 | 3 |
5 | Нельсон Піке | Бребгем-Форд | 75 | + 1:16.438 | 4 | 2 |
6 | Жак Лаффіт | Ліж'є-Матра | 75 | + 1:18.175 | 12 | 1 |
7 | Джон Вотсон | Макларен-Форд | 75 | + 1:18.497 | 6 | |
8 | Карлос Ройтеманн | Вільямс-Форд | 74 | +1 коло | 1 | |
9 | Дідьє Піроні | Феррарі | 73 | +2 кола | 18 | |
10 | Кеке Росберг | Фіттіпальді-Форд | 73 | +2 кола | 20 | |
11 | Рікардо Патрезе | Ерроуз-Форд | 71 | +4 кола | 11 | |
12 | Андреа де Чезаріс | Макларен-Форд | 69 | +6 кіл | 14 | |
13 | Мікеле Альборето | Тіррелл-Форд | 67 | двигун | 17 | |
НКЛ | Елісео Саласар | Інсайн-Форд | 61 | +14 кіл | 24 | |
Схід | Дерек Ворвік | Тоулмен-Гарт | 43 | коробка передач | 22 | |
Схід | Маріо Андретті | Альфа Ромео | 29 | задня підвіска | 10 | |
ДСК | Жиль Вільньов | Феррарі | 22 | паливо[2] | 3 | |
Схід | Ектор Ребаке | Бребгем-Форд | 20 | дросель | 16 | |
Схід | Марк Зурер | Теодор-Форд | 19 | задня підвіска | 23 | |
Схід | Едді Чівер | Тіррелл-Форд | 10 | двигун | 19 | |
Схід | Рене Арну | Рено | 10 | електрика | 13 | |
Схід | Патрік Тамбе | Ліж'є-Матра | 2 | аварія | 7 | |
Схід | Еліо де Анджеліс | Лотус-Форд | 2 | витік води | 15 | |
Схід | Жан-П'єр Жар'є | Озелла-Форд | 0 | трансмісія | 21 | |
НКВ | Слім Борґудд | АТС-Форд | ||||
НКВ | Чіко Серра | Фіттіпальді-Форд | ||||
НКВ | Дерек Делі | Марч-Форд | ||||
НКВ | Жак Вільньов | Ерроуз-Форд | ||||
НКВ | Браян Гентон | Тоулмен-Гарт | ||||
НКВ | Беппе Габ'яні | Озелла-Форд | ||||
Кола лідирування
- 1—75 — Алан Джонс.
Положення в чемпіонаті після Гран-прі
|
|
- Примітка: Тільки 5 позицій включені в обидві таблиці.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.