Форміга (футболіст)

Міраілдес Масіель Мота або просто Форміга (порт.-браз. Miraildes Maciel Mota / Formiga; нар. 3 березня 1978, Салвадор, Баїя, Бразилія) — бразильська футболістка, півзахисниця клубу «Сан-Паулу» та національної збірної Бразилії. На професіональному рівні виступала за клуби зі Швеції та США. У складі збірної Бразилії рекордсменка за кількістю зіграних матчів, єдина футболістка з Бразилії, яка взяла участь у всіх олімпійських турнірах з періоду появи жіночого футболу на Олімпійських іграх 1996 року. Учасниця 7-ми жіночих чемпіонатів світу з футболу.

Форміга
Форміга
Форміга на жіночому чемпіонаті світу 2011
Особисті дані
Повне ім'я Міраілдес Масіель Мота
Народження 3 березня 1978(1978-03-03) (43 роки)
  Салвадор, Баїя, Бразилія
Зріст 162 см
Вага 53 кг
Прізвисько Formiga
Громадянство  Бразилія
Позиція півзахисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб «Сан-Паулу»
Номер  ?
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1993—1997 «Сан-Паулу» 111(54)
1998 «Португеза Деспортос» 30(12)
1999 «Сан-Паулу» 43(6)
2000—2001 «Сантиа-Ісабел» 21(0)
2002 «Сантус» 43(5)
2003 «Індепенденте» 36(2)
2004—2005 «Мальме» 28(3)
2006 «Нью-Джерсі Вайлдкетс» 12(13)
2007 «Джерсі Скай Блю» 6(1)
2007 «Саад» 27(0)
2007 «Ботукату» 27(4)
2009 «Голд Прайд» 16(0)
2010 «Чикаго Ред Старз» 23(0)
2011—2017 «Сан-Жозе» 186(35)
2012→  «Америка Натал» ?(?)
2017—2021 «Парі Сен-Жермен» 68(0)
2021—н.ч. «Сан-Паулу» 4(0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1995—н.ч.  Бразилія 205 (29)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Народилася в Салвадорі, у період, коли жінкам у Бразилії було заборонено грати у футбол[1].

Футболом розпочала займатися у 12-річному віці. Вона назвала Дунгу, капітана чоловічої збірної Бразилії, яка виграла чемпіонат світу 1994 року, тим футболістом, який найбільше вплинув на її стиль гри [2]. Вона отримала прізвисько Форміга, що в перекладі з португальської мови означає мураха, отримала ще в підлітковому віці, завдяки своєму безкорисливому стилю гри, який нагадував колегам-гравчиням про те, як мурахи працювали разом у колонії[3].

Виступала в шведському Дамаллсвенскані за «Мальме», а також на батьківщині за «Сантиа-Ісабел» та «Саад»[4]. Виступала під першим порядковим номером на міжнародному драфті WPS 2008 року у нещодавно створеній Лізі професіонального жіночого футболу (WPS) у Сполучених Штатах, де її обрав клуб «Голд Прайд» з Санта-Клари, Каліфорнія[5]. У своєму дебютному в новій команді сезоні 2009 року вийшла у стартовому складі «Голд Прайд» у 15-ти з 16-ти зіграних матчах. Наступного року разом зі співвітчизницею Крістіане виступала за «Чикаго Ред Старз»[6]. У 2011 році повернулвся на батьківщину, де уклалал договір з «Сан-Жозе». 3 січня 2012 року відправилася в оренду до «Америки Натал»[7], разом з яким виграла чемпіонат штату Ріо-Гранде-ду-Сул. Після цього повернулася до «Сан-Жозе», разом з яким тричі вигравала жіночий кубок Лібертадорес та двічі кубок Брпазилії.

У 2017 році підписала контракт з клубом Першого дивізіону «Парі Сен-Жермен»[8]. Таким чином, вона відкрила Лігу чемпіонів і навіть брала участь з ПСЖ у фіналі вище вказаного турніру 2017 року, програвши в серії післяматчевих пенальті «Олімпіка» (Ліон). У 2018 році разом з ПСЖ виграла кубок Франції.

У 2020 році продовжила контракт ще на один рік[9], а в сезоні 2020/21 року 43-річна Форміга виграла чемпіонат Франції[10]. Проте після цього повернулася до Бразилії, щоб завершити кар'єру гравчині та розпочати тренерську кар'єру.

8 червня 2021 року вона підписала контракт з «Сан-Паулу», розрахований до грудня 2022 року[11].

Кар'єра в збірній

Олімпійські ігри

Брала участь в Олімпійських іграх в Атланті 1996, Сіднеї 2000, Афінах 2004, Пекіні 2008, Лондоні 2012, Ріо 2016 та Токіо 2020, будучи єдиною футболісткою світу, яка брала участь у шести розіграшах Олімпійських іграх та єдиною, хто брав участь у вище вказаному виді спорту з тих пір, як його включили до олімпійської програми[12][13]. Форміга досягла рекордної позначки, коли вийшла на поле проти збірної Китаю під час дебютного для Бразилії матчу на Олімпійських іграх 2016 року в Ріо. У 2021 році 43-річна гравчиня також побила рекорд як найстарший футболіст (як серед чоловіків, так і серед жінок), які брали участь в Олімпіаді[14]. Поперердній рекорд також належав бразилійці, Мег[15]. В Афінах та Пекіні була частиною команди, яка завоювала дві срібні медалі у жіночій збірній Бразилії[16].

Пан-Американські ігри

На Панамериканських іграх виграв золото в Санто-Домінго 2003, Ріо 2007 та Торонто 2015, а також срібло в Гвадалахарі 2011.

На Панамериканських іграх 2015 року була прапороносцем збірної Бразилії на церемонії закриття турніру.

Чемпіонат світу

Брала участь у семи чемпіонатах світу: Швеція 1995, США 1999, США 2003, Китай 2007, Німеччина 2011, Канада 2015 та Франція 2019. Завдяки цьому вона стала єдиним спортсменому у світі, яка брала участь як спортсменка у 7 чемпіонатах світу (як серед чоловіків, так і серед жінок).

Чемпіонат Південної Америки

Одна з гравчинь, яка виграла чемпіонат Південної Америки 2010 року[17][18].

Досягнення

Клубні
«Сан-Паулу»
  • Кубок Бразилії
    • Володар (1): 1997
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (1): 1997
«Ботукату»
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (1): 2008
«Сан-Жозе»
  • Ліга Пауліста
    • Чемпіон (3): 2012, 2014, 2015
  • Кубок Бразилії
    • Володар (2): 2012, 2013
  • Кубок Лібертадорес
    • Володар (3): 2011, 2013, 2014
  • Клубний чемпіонат світу
    • Володар (1): 2014
«Парі Сен-Жермен»
  • Кубок Франції
    • Володар (1): 2017/18

Клубні

Індивідуальні
  • Жіноча футбольна збірна КОНМЕБОЛ за версією IFFHS 2011–2020 років[20]
  • Жіноча збірна сезону Дивізіону 1 за версією ФФФ (1): 2017/18[21]

Примітки
  1. Gibbs, Lindsay. 41-year-old Formiga is last active Brazilian player who was alive when women's football was illegal. Процитовано 24 червня 2019.
  2. Formiga (порт.). Universo Online. Процитовано 26 липня 2015.
  3. Lyall, Sarah. Formiga Isn't Going Anywhere. Процитовано 24 червня 2019.
  4. Formiga (порт.). Universo Online. Процитовано 26 липня 2015.
  5. Elliot, Almond (3 лютого 2009). FC Gold Pride signs No. 1 pick Formiga. San Jose Mercury News. Процитовано 3 лютого 2009.
  6. Brazilian midfielder Formiga joins Cristiane on Red Stars. Daily Herald. 2 березня 2010. Процитовано 26 липня 2015.
  7. Formiga se apresenta e diz estar pronta para mais um desafio. América de Natal FC. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 26/07/2012.
  8. Aos 38 anos, volante Formiga acerta com o Paris Saint-Germain (порт.). ESPN. Процитовано 29 червня 2019.
  9. D1 femmes : à 42 ans, Formiga prolonge un an de plus au PSG (фр.)
  10. C’est la dernière saison de Formiga au PSG (фр.)
  11. Transferts : Formiga, qui vient de quitter le PSG, signe à Sao Paulo (фр.)
  12. Recordista, Formiga exalta Marta e diz: "Eu gostaria que o país abraçasse o futebol feminino" (pt-br). Globoesporte. Процитовано 30 червня 2019.
  13. Conheça Formiga, a jogadora brasileira que é recordista mundial em Copas (pt-br). MdeMulher. Процитовано 30 червня 2019.
  14. When 7-time Olympian Formiga was born, women in Brazil were banned from playing soccer. NBC Sports. 21/07/2021. Процитовано 29/07/2021.
  15. Age records. Olympedia. Процитовано 29/07/2021.
  16. Formiga - Atletas - Time Brasil. web.archive.org. 1 серпня 2012. Процитовано 30 червня 2019.
  17. Trabalho de formiguinha: a trajetória de Formiga no futebol feminino; vídeo (pt-br). Campos. Процитовано 30 червня 2019.
  18. Formiga fala sobre despedida da seleção e futuro no futebol. Esportes (англ.). A Crítica. Процитовано 30 червня 2019.
  19. Loyant, Richard (4 червня 2021). Paris SG sacré pour la première fois. Процитовано 4 червня 2021.
  20. IFFHS WOMAN TEAM - CONMEBOL - OF THE DECADE 2011-2020. IFFHS. 26 січня 2021.
  21. D1F - Trophées FFF : le palmarès 2017-2018. Процитовано 4 червня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.