Форт

Форт (фр. fort, від лат. fortis — «сильний, міцний») — окреме укріплення, що складається з однієї або кількох фортифікаційних споруд відкритого або закритого типу.

Форт Агри, Індія

Форт Анадолухісари, Стамбул, Туреччина

Гармати в Варшавській цитаделі

З 18 до початку 20 століття форти створювалися як складова частина великої фортеці або польової укріпленої позиції. Форти відкритого типу мали 1-2 земляних вали, перед якими відривалися рови й улаштовувалися інші перешкоди. За валами розміщалися артилерійські гармати й піхота. Звичайно такі форти займали площу 4-5 га й мали 20-50 гармат з обслугою й 150—500 осіб піхоти.

Форти закритого типу спочатку (18 століття) будувалися у вигляді кам'яної багатоярусної вежі з амбразурами для гармат. Починаючи з 19 століття при будівництві фортів використовувався бетон (пізніше залізобетон) та сталеві конструкції для артилерійських веж. Почали зводитися й довгострокові форти бастіонної системи (французький форт складався з 4-5 бастіонів на 40-50 гармат). Згодом у фортах стали споруджуватися капоніри або напівкапоніри для обстрілу ровів. Зі зростанням далекобійності артилерії збільшувалася дальність виносу фортів від фортечної огорожі. Якщо в 18 столітті вона становила 500—900 м, то до початку першої світової війни форти першої лінії розташовувалися вже на видаленні 6-8 км, другої лінії — 3-4 км. Досвід цієї війни показав низьку ефективність фортів, що обороняються ізольовано. Після неї у зв'язку з появою нових типів фортифікаційних споруд форти стали застосовуватися як частина укріпленого району.

Під час Німецько-радянської війни форти «Червонофлотський» і «Передовий» — колишні «Червона Гірка» і «Сірий Кінь», фортеці Кронштадт зіграли важливу роль в обороні Ленінграду. Вермахт частково використовував старі форти при обороні Кенігсберга, Кюстрина й Познані.