Франко Кордова

Народився 21 червня 1944 року в місті Форлі в родині неаполітанців. Вихованець юнацької команди «Флегреа».

У дорослому футболі дебютував 1962 року виступами за команду Серії С «Салернітана», в якій провів один сезон, взявши участь у 6 матчах чемпіонату.

1963 року перейшов у клуб вищого дивізіону «Катанія» і дебютував у Серії А 22 вересня 1963 року у матчі проти «Дженоа». У «Катанії» він грав протягом двох сезонів, але на поле виходив нечасто і в 1965 році він перейшов у «Інтернаціонале». З міланським клубом Кордова став чемпіоном Італії та володарем Міжконтинентального кубка, але зіграв лише в одному матчі Серії А 22 травня 1966 року проти «Наполі». Через це по заверешенні сезону Франко перейшов у «Брешію», де став грати значно частіше.

Влітку 1967 року Кордова перейшов у «Рому» і в середині сезону став основним гравцем команди, а потім і капітаном. Через рік з командою під керівництвом Еленіо Еррери він виграв Кубок Італії, що дозволило йому з клубом у сезоні 1969/70 зіграти в Кубку кубків. На цьому турнірі він дістався до півфіналу, де він та його товариші по команді боролися з польським «Гурнік». У першому матчі в Римі була зафіксована нічия 1:1, у другому нічия в Польщі 2:2, а третя гра в Страсбурзі також закінчилась внічию 1:1. Рішення про визначення фіналіста вирішувалось жеребом, який італійський клуб програв. У наступні роки він продовжував грати в першому складі, але «Рома» не досягала великого успіху. Всього відіграв за «вовків» дев'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, зігравши 212 матчів і забивши 9 голів у Серії А, а також був капітаном клубу з 1972 по 1976 роки.

У 1976 році Кордова перейшов до вічного місцевого суперника «Лаціо», зустрівши протести тіфозі «Роми». У першому сезоні він зайняв з клубом 5-е місце в Серії А, але у двох наступних місцях «орли» були в середині таблиці.

Сезон 1979/80 Кордова розпочав у «Авелліно», але через корупційний скандал, в результаті якого Кордова отримав дискваліфікацію на 1 рік і 2 місяці, він змушений був закінчити кар'єру у віці 36 років.

19 квітня 1975 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Італії у матчі з Польщею (0:0) на Стадіо Олімпіко в рамках відбору на Євро-1976. Через два тижні він відіграв другий і останній матч у складі, коли італійці перемогли Фінляндію (1:0) у Гельсінкі.