Франсуа Бозізе

Франсуа Бозізе народився 14 жовтня 1946 року в Муїла на території Габона. За етнічною належністю — гбайя[2]. Поступив на військову службу. У 1975 році він отримав звання капітана, а у 1978 році імператор Жан-Бокасса Бедель призвів його в бригадні генерали[3]. Після повалення у наступному році диктаторського режиму Бокасса в країні до влади прийшов Давид Дако, який призначив Бозізе міністром оборони[3]. Під час правління Андре Колінгби генерал Бозізе у 1981—1982 роках був міністром інформації і культури ЦАР[4], але пізніше Колінгба звинуватив його в підготовці державного перевороту і в липні 1989 року він був заарештований в Котону (Республіка Бенін)[3]. Був поміщений у в'язницю і зазнав тортури, але у грудні 1991 року суд в Бангі виправдав його[3].

22 серпня 1993 року Франсуа Бозізе висунув свою кандидатуру на президентських виборах, але програв у першому ж турі, набравши 1,5 % голосів[5]. Тоді Президентом ЦАР став Анж-Фелікс Патассе.

Довгі роки Бозізе вважався прихильником Патассе, допомагаючи йому придушувати армійські заколоти у 1996 і 1997 роках. Саме за ці заслуги, Бозізе і був призначений главою Генштабу збройних сил Центральноафриканської Республіки.

28 травня 2001 року відбулась невдала спроба державного перевороту проти президента Патассе[6]. 26 жовтня генерала Бозізе було відсторонено з посади начальника генштабу армії за звинуваченням в причетності до спроби перевороту[7]. 3 листопада влада спробувала його заарештувати, але Бозізе чинив опір, в результаті чого спалахнули бойові зіткнення. Під час п'яти днів боїв генерал зі своїми по прихильниками залишив свою базу на півночі Бангі і відступив до кордону Чаду[8]. У тому ж місяці Патассе позбавив його генеральського звання[9].

25 жовтня 2002 року війська Бозізе зробили спробу повалити Патассе. У Бангі зав'язалися бої із застосуванням артилерії — спочатку у південно-західній частині міста, в районі аеропорту, а потім на півночі; бій також йшов біля президентського палацу[10]. У битві з бунтівниками, крім урядових військ, брали участь лівійські солдати і 1000 бійців, спрямованих на допомогу президенту командувачем Визвольного Руху Конго Жан-П'єром Бемба[11]. В ході шестиденних боїв в столиці заколотники були розбиті. Але, вибивши їх зі столиці, союзники почали грабувати Бангі і творити насильство по відношенню до її жителів, що послужило приводом для звинувачення президента Патассе в зловживанні владою і зраді батьківщині.

У лютому 2003 року конголезці на чолі з Жан-П'єром Бембі відтіснили війська Бозізе майже до самого кордону з Чадом[12].

15 березня 2003 року прибічники Бозізе за підтримки артилерії увійшли в столицю країни[13]. Вони зайняли аеропорт і резиденцію глави держави, потім — телебачення і радіо[12]. Президент Патассе в цей момент знаходився у сусідньому Нігері на саміті організації Країн Зони Сахеля. Франсуа Бозізе заявив, що «повалення колишнього режиму дозволяє створити умови для проведення реальних демократичних перетворень»[14].

Внаслідок перевороту почалася громадянська війна, в країну знову були введені війська ООН.

5 грудня 2004 року в країні відбувся референдум, за підсумками якого була прийнята нова конституція, що встановила змішану республіку[5].

У другому турі президентських виборів, що пройшли 8 травня 2005 року, перемогу здобув Франсуа Бозізе, який набрав 64,60 % голосів[5].

На початку березня 2004 року Центральноафриканська Республіка знову потрапила на перші шпальта світових газет, після того, як стало відомо, що Бозізе вирішив надати притулок поваленому гаїтянському президенту Жану-Бертрану Арістіду. Проте Арістід надовго в ЦАР не затримався.

У 2007 році громадянська війна завершилася угодою з повстанцями.

1 грудня 2010 року Франсуа Бозізе підписав Указ про повну реабілітацію колишнього диктатора Жан-Бедель Бокасса, відповідно до якого повалений імператор був «відновлений в усіх правах». Бозізе назвав Бокассу «великим гуманістом» і «сином нації, визнаним усіма як великого будівничого» і підкреслив «Я хочу говорити про Бокасса. Він побудував країну, а ми зруйнували все, що він побудував»[15][16].

На президентських виборах, які відбулися 23 січня 2011 року, Бозізе був переобраний, набравши 64,37 % голосів[5].