Франсуа де Кальєр

Походив з нормандського шляхетського роду Кальєрів. Син Жака де Кальєра, сеньйора де Рошле і Жиньї, губернатора Шербура. Народився 1645 року в Ториньї-сюр-Вір. Здобув гарну освіту, захоплювався поезією.

1668 року був відправленний до Речі Посполитої з наміром домогтися обранням королем Шарля-Паріса. Втім королем став Міхал Корибут Вишневецький.

1674 року працював над відновленням союзу Франції та герцогства Савойського, але п еремовини було перервано смертю герцога Карла Еммануїла II в 1675 році.

Протягом 1680-х років займався також літераторством. За панегирик королю Людовику XIV 1689 року став членом Французької академії.

1694 році під час Війни Аугсбурзької ліги отримав повідомлення з Амстердаму про готовність Вільгелмьа III Оранського укласти мир із Францією. За дорученням Шарля Кольбера разолм з Людовиком Вержюсом відправився до Гааги. В значній мірі сприяв підписанню Рейсвейкського мирного договору.

З 1700 року до кінця правління Людовика XIV був секретарем Кабінету короля. 1716 року направив аналітичну записку у вигляді листа регенту Філіппу Орлеанському, в якомупереконував того у важливості вести перемовини. Помер 1717 року в Парижі.

Вже у 1668 році написав «Логіку кохання». 1678 року видав новели «Оповіді про коханок і коханців», наслідуючи Брантому.

У Парижі він у 1688 році під час «Суперечки Давніх і Сучасних» у Французькій академії опублікував працю «Поетична історія війни, нещодавно оголошена між давніми та сучасними».

Є автором ґрунтовної філолоігчної праці «Модні слова та нові способи розмови, із спостереженнями за різними способами дії та вираження себе та дискурсом у віршах з тих самих предметів», яка вийшла друком 1692 року. Того ж року випустив «Добрі слова, добрі вигадки про їх використання, жарти давніх, глузування та жарти сучасності».

1693 року вийшла інша філологічна праця «Добре та погане використання в способах вираження, буржуазних способах розмови та в чому вони відрізняються від придворних».

1716 року написав відому працю з дипломатії «Манера ведення переговорів з монархами, корисність переговорів, вибір послів і посланців, а також якості, необхідні для досягнення успіху в цих службовцях», що мала вигляд звернення до регента Франції.

Останньою працею стала «Світова наука та знання, корисні для ведення життя», що вийшла 1717 року.

Також залишив чимале листування.

• François de Callières, 2000. On the Manner of Negotiating with Princes, (New York: Houghton Mifflin)
• Jean-Claude Waquet, François de Callières, L'art de négocier en France sous Louis XIV, Éditions Rue d'Ulm, 2005.
• Laurence Pope, François de Callières: a Political Life, Dordrecht-Arlington: Republic of Letters, 2010.