Французька Вест-Індійська компанія

У 1665 році компанія домоглася відправки до Нової Франції полку Кариньян-Сальєра для захисту поселенців від нападів ірокезів і заселення колонії. У складі цього підрозділу перебувало 1200 осіб, уродженців провінції Дофіне, а також Лігурії, П'ємонту та Савойї. У 1666 році інтендант Жан Талон провів перший перепис населення Нової Франції, встановивши, що в колонії проживає 3215 людей. Завдяки проведеній політиці заохочення шлюбів і стимулювання народжуваності, до 1672 року чисельність населення колонії зросла до 6700 осіб.

1667 року ірокезькі племена могавків і онайдів погодилися укласти мирову угоду. На думку істориків "Кольбер вимагав проводити політику примирення і об'єднання з метою фактичного змішання рас і культур, однак ця ідея зустріла опір франко-канадці побоювалися втрати своїх привілеїв, Церква порахувала, що віруючі перейняли досить місцевих звичаїв, а король негативно ставився до того що «дикуни» могли стати його повноправними підданими. В результаті 13 листопада 1685 року губернатор маркіз де Денонвіль переконав королівського міністра Сеньєле в тому, що індіанців неможливо офранцузити[1].

Представник Руанських купців Шарль Обер де Ла Шене займався гуртовими закупівлями хутра у французькому поселенні Тадусак із 1663 по 1666 рік. У 1666 році його призначили головним керуючим компанії в Новій Франції. У 1669 році він покинув компанію і став займатися лісозаготівлями біля озера Сен-Жан, а також виробництвом цегли; згодом він поїхав у метрополію і довгий час провів у Ла-Рошелі, встановивши комерційні зв'язки з кількома європейськими країнами й ставши власником кількох суден[2].

Незабаром після повернення Ла Шене в Канаду Французька Вест-Індійська компанія була ліквідована і він придбав права на Компанію західного відкупу (терміном на 6 років з 1675 по 1681 рік), ставши таким чином відкупником податків. У 1672 році інтендант Жан Талон передав Ла Шене і його двом компаньйонам сеньйорію Персе, де знаходився рибальський порт. 23 грудня 1673 року його також отримує сеньйорію Рів'єр-дю-Лю. Пізніше Ла Шене зміг купити ще кілька сеньйорій, а також частку в інших ленних володіннях.

Французькі поселенці на Антильських островах звинувачували компанію в тому, що вона не постачає достатньо рабів з Африки, в результаті чого французьке виробництво цукру програвало британському (англійці почали в 1670-х роках масове ввезення рабів на Ямайку).

Причиною того, що компанія привозила мало рабів з Африки, була монополія, придбана голландцями в іспанців на постачання рабів в Америку (асіенто). Так як Кольбер в 1660-х роках залучав голландців до розвитку французької економіки, то він обмежував французьку діяльність на африканському узбережжі, щоб не викликати падіння цін на ринку рабів і не розлютити нідерландських торговців.

Однак в 1669 році Кольбером був розроблений секретний план із захоплення нідерландських укріплених постів в Африці. У наступні роки було проведено декілька розвідувальних місій уздовж узбережжя Африки з метою уточнення положення нідерландських поселень. План, однак, так і не був приведений в дію.

У 1672 році вибухнула Голландська війна, що дезорганізовувала діяльність Французької Вест-Індійської компанії. У грудні 1674 року торгове товариство було ліквідовано, а управління заморськими колоніями перейшло під прямий контроль короля.