Франц Райхелт
Франц Райхелт (нім. Franz Reichelt, фр. François Reichelt; 1879 — 4 лютого 1912) — австрійський кравець, винахідник «плаща-парашута». Загинув під час випробування свого винаходу.
Франц Райхелт | |
---|---|
нім. Franz Reichelt | |
Народився |
1879[1] Штеті, Літомержиці, Чехія |
Помер |
4 лютого 1912 Париж, Франція ·Chupadme los webosd |
Громадянство | Австрія → Франція |
Діяльність | кравець, винахідник |
Знання мов | французька |
IMDb | ID 6295534 |
Біографія
Франц Райхелт народився у Відні, Австро-Угорщина в 1879 році і переїхав у Париж в 1898 році. 1909 року Райхелт отримав французьке громадянство і прийняв ім'я Франсуа. Райхелт не був одружений.
У 1910 році французький полковник Лаланс надав паризькому аероклубу 10 тисяч франків на премію винахіднику найкращого парашута[2]. В гонку за призом включився і дамський кравець Франц Райхельт. Професія позначилася на підході конкурсанта: він вирішив зробити парашут у вигляді особливого костюма — суміші комбінезона з плащем. Незабаром Франц запатентував свою ідею. Але недосвідчений в законах гравітації і техніки, автор зробив купол катастрофічно малої площі. Спочатку Райхельт скидав ляльку, одягнену в задуманий наряд, з вікна своєї квартири. З липня 1910 року його повністю поглинула ідея виготовити плащ-парашут, який повинен був бути не таким великим, як звичайний громіздкий парашут льотчиків, з додаванням декількох стрижнів, шовковим куполом і невеликою кількістю гуми. Райхелт сподівався, що його варіант парашута стане практичним і ефективним[3].
Однією з умов конкурсу було те, що новий варіант повинен був важити не більше 25 кг. Райхелт, бажаючи взяти участь у конкурсі, удосконалив свою модель, яка, проте, чудово доставляла на землю манекенів, але ніяк не могла впоратися з вагою людини. В газеті l'ouest-Clair з'явилася замітка про те, що Франц стрибнув у своєму плащі-парашуті з висоти 8-10 м у Жуенвілі. Ця спроба не вдалася, але падіння в купу соломи допомогло Райхелту уникнути травм[4].
Після цього кравець, за повідомленнями газети Le Matin, здійснив ще один стрибок з висоти 8 метрів, і зламав собі ногу[5]. Один з його друзів розповів газеті 'La Presse', що Райхелт більше року домагався дозволу провести тестування на Ейфелевій вежі, перш ніж отримав згоду. Райхелт був упевнений, що його невдачі частково пояснювалися стрибками з малих висот. Щоб довести цінність свого винаходу, він хотів за всяку ціну спробувати зістрибнути вниз з паризької вежі.
У суботу, 4 лютого 1912 року, Франц біля сьомої ранку під'їхав разом з двома друзями на машині до місця проведення експерименту[6]. На Марсовому полі дув сильний вітер, температура повітря опустилася нижче 0° C[7]. Для підтримки порядку було викликано декілька поліцейських. Всі припускали, що Райхелт збирається запустити вниз на 'плащі-парашуті' манекена, тому що саме про це він і домовлявся, коли просив видати дозвіл на випробування на Ейфелевій вежі[8].
Про те, що Райхелт збирається стрибати сам, не знали навіть його друзі. Шоковані правдою, вони почали вмовляти його відправити вниз манекена, посилалися на негоду і нагадали йому про минулі невдачі, але так і не змогли відмовити Франца. Він був цілком впевнений у своєму винаході і коли йому запропонували скористатися страхувальним тросом, він відмовився. «Я хочу провести випробування без обману, оскільки маю намір довести цінність свого винаходу» — повідомив він французьким репортерам за кілька хвилин до фатального стрибка. Префект поліції Луї Лепен був вимушений зробити заяву для преси, в якому сказав, що Райхелт не був уповноважений стрибати сам. Стоячи біля перил, винахідник повторював: «Я буду швидко падати метрів 20-30, поки не розкриється парашут. Потім послідує плавний спуск».
О 8:22 ранку Франц на очах глядачів і близько 30 журналістів налаштував парашут, підняв одну ногу на огорожу, вагався з стрибком близько 40 секунд, а потім полетів вниз. В газеті Le Figaro було сказано, що Райхелт посміхався і виглядав спокійним[9]. Його парашут практично миттєво склався в повітрі і випробувач впав на мерзлу землю і. Купол його 'плаща-парашута' за секунду перед падінням почав розкриватися, але було вже надто пізно — навіть для того, щоб пом'якшити удар[10].
Le Petit Parisien повідомив, що його права нога і рука були розбиті, його череп і хребет зламаний, а також була кровотеча з його рота, носа і вух. Le Figaro зазначив, що його очі були широко розширені від жаху. Він був уже мертвий до того часу, коли глядачі кинулися до тіла, але він був доставлений в лікарню Неккер, де офіційно оголосили мертвим[11]. Більш пізній розтин показав, що Райхелт помер від серцевого нападу ще під час падіння.
На наступний же день газети розтрубили історію про винахідника і його фатальний стрибок. Статті супроводжувалися фотографіями та відеозйомкою кореспондентів, які були запрошені спостерігати за польотом Райхелта[12].
Примітки
- https://books.google.fr/books?id=sAykBQAAQBAJ&pg=PT46&dq=franz+reichelt+1879&hl=fr&sa=X&ved=0ahUKEwj9n43py7DQAhWC0xoKHb5nBk8Q6AEILDAB#v=onepage&q=franz%20reichelt%201879&f=false
- A Prize for Safety Parachutes. Flight 3 (150): 965. November 1911.
- L'inventeur d'un parachute se lance de le tour Eiffel et s'écrase sur le sol. Le Petit Parisien (French). February 5, 1912. с. 1. Процитовано 26 листопада 2009.
- L'inventeur d'un vêtement parachute se jette de la Tour Eiffel et vient s'écraser sur le sol. L'Ouest-Éclair (French). February 5, 1912. с. 1. Процитовано 8 грудня 2009.
- Expérience tragique. Le Matin (series 1) (French). February 5, 1912. с. 1–2. Процитовано 8 грудня 2009.
- Fatale expérience de parachute. La Presse (French). February 5, 1912. с. 1. Процитовано 8 грудня 2009.
- L'inventeur Reichelt s'est tué hier. Le Petit Journal (French). February 5, 1912. с. 1. Процитовано 26 листопада 2009.
- Chute mortelle d'un inventeur de un parachute. Le Temps (French). February 5, 1912. с. 4. Процитовано December 8, 2009.
- Le Saut dans la Mort. Le Figaro (French). February 5, 1912. с. 2. Процитовано 8 грудня 2009.
- Франц Райхелт Frantz Reichelt
- Le Saut du Siècle Édouard Launet, Summer Supplement of Libération, 17 July 2009.
- Франц Райхельт. Прыжок с Эйфелевой башни
Посилання
- La mort de l'inventeur. L'Humanité (French). February 5, 1912. с. 1. Процитовано 8 грудня 2009.
- Gordon, Alastair (2004). Naked Airport: A Cultural History of the World's Most Revolutionary Structure. Metropolitan Books. с. 320. ISBN 0-8050-6518-0.