Фредерік Чапмен Роббінс

Народився в Оберні (штат Алабама). Його батьками були Вільям Роббінс, спеціаліст з фізіології рослин, та Крістіна Роббінс (Чапмен), яка до одруження працювала науковим співробітником у галузі ботаніки. Дитинство пройшло в Колумбії (штат Міссурі), де батько працював професором ботаніки в університету штату Міссурі. У 1936 р. Роббінс одержав ступінь бакалавра мистецтв, а в 1938 — бакалавра наук в університеті штату Міссурі. По закінченні університету вступив до Гарвардського медичного коледжу, який закінчив у 1940 р. Почав спеціалізуватися з бактеріології в Дитячому медичному госпітальному центрі Бостона, а протягом 1941—1942 рр. працював інтерном.

Він отримав Нобелівську премію з фізіології і медицини у 1954 році разом з Джоном Франкліном Ендерсом і Томасом Гаклом Веллером. Ця нагорода отримана за його видатну роботу з вірусом поліомієліту в умовах ізоляції і росту, прокладаючи шлях для вакцин розроблених Джонасом Солком, Альбертом Сабіном та ін. Він відвідував школу у університеті Міссурі і Гарвардський університет.

У 1952 році він був призначенням професором педіатрії. З 1966 року, Роббінс був деканом медичного факультету Case Western Reserve University. Він провів в медичній школі до 1980 року, коли він взяв на себе керівництво Національної академії наук «Інститут медицини». У 1985 році Роббінс повернувся в Case Western Reserve як почесний декан і почесний професор університету, де він працював до своєї смерті у 2003 році. На його честь названа медична школа «Frederick C. Robbins» .

Кімакович В. Й. Лауреати Нобелівської премії з фізіології або медицини: біографічні нариси / В. Й. Кімакович, І. Д. Герич, О. О. Кущ ; авт. передм. Д. Д. Зербіно. — Ужгород: Закарпаття, 2003. — 420 с. : іл.

• Нобелівська біографія