Фрейм (лінгвістика)

Цю категорію було введено в 1974 році Марвіном Мінським, відомим дослідником в галузі штучного інтелекту. Концепція фреймів формувалася у контексті відомого Стенфордського Проекту створення інтегрального робота «око-рука», де фрейм мислився як знаряддя для моделювання процесу сцен із дійовими особами, супутніми предметами, фоном тощо. Фрейми означали стереотипні, еталонні сцени, добре відомі людині з життєвого досвіду або спеціальних знань, під які можна було підводити нові, близькі до них сцени, щоб у такий спосіб розпізнавати структуру нових сцен та ситуацій.

Аналізуючи роль фреймів у моделюванні розуміння природної мови, Ч. Філлмор розрізнює дві семантики: семантику, орієнтовану на розуміння (Р-семантику), та семантику, орієнтовану на визначення істинності висловлювань (І-семантику). При цьому Р-семантика оперує поняттям інтерпретуючого опису семантики лексем, граматичних категорій та тексту. Найбільш «концентроване» застосування фрейм знаходить у теорії розуміння Ч. Філлмора, яку він називає Р-семантикою другого рангу. Така семантика включає три компоненти: композиційну семантику (фреймову структуру тексту), практичне міркування, що ґрунтується на використанні фреймових знань (знань про реальність) та забезпечує виявлення імпліцитних семантичних зв'язків між висловлюваннями в тексті; міркування, що спирається на знання про комунікативні наміри, репрезентовані у фреймовій формі. У ситуації міркування природно-мовне виведення розглядається як сукупність операцій над елементами фреймів[1].

В теорії фреймів образ називають фреймом, фреймом також називають і формалізовану модель для представлення образу. З такої моделі не можна нічого забрати, але є можливість заповнення певних дірок в атрибутах, таких, як кількість вікон, колір стін, висота стелі, покриття підлоги та інше. Розрізняють фрейми—взірці або прототипи, які зберігаються в базі даних, та фрейми—екземпляри, котрі створюють для відображення фактичних ситуацій на основі даних, що надійшли. Модель фрейму є достатньо універсальною, оскільки дозволяє відобразити все різноманіття знань через фрейми структури, які використовуються для позначень об'єктів та понять (позика, заклад, вексель); ролей (менеджер, касир, клієнт); сценаріїв (банкрутство, зібрання акціонерів, святкування уродин); ситуацій (тривога, аварія, робочий режим пристрою) і т. д.

Візьмемо до прикладу англійське слово Tuesday «вівторок». Tuesday може бути визначений лише відносно ідеалізованої моделі, включаючої єдиний цикл, який задається рухом сонця, стандартні методи визначення, коли закінчується один день і починається інший. Семиденний календарний цикл більшого розміру — тиждень. В цій ідеалізованій моделі тиждень представлений як єдине ціле, яке складається з семи частин, організованих в лінійну послідовність; кожна частина називається день, і третій з цих днів — Tuesday. Аналогічно, поняття тиждень weekend (уік-енд «кінець тижня») визначається, виходячи з поняття робочий тиждень з п'яти днів, після якого настає дводенна перерва. Наша модель тижня є ідеалізованою. Семиденні тижні не існують об'єктивно в природі. Вони створені людьми. Насправді, не всі культури мають одні й ті ж види тижнів. Розглянемо, наприклад, балійську календарку систему: З двох календарів, які використовують балійці, один сонячно-місячний, а інший Дж. Лакофф назвав пермутаційним, побудований на взаємодії незалежних циклів імен днів. Пермутаційний календар набагато важливіший. Він складається з десяти різних циклів днів-імен з'являється знову і цикл починається знову. Аналогічно існують дев'яти-, восьми-, семи-, шести-, п'яти-, чотирьох-, трьох-, дводенні і навіть одноденні цикли. Імена в кожному циклі також різні і цикли функціонують одночасно. Це означає, що до будь-якого дня, в крайньому випадку в теорії, може бути накладено одночасно десять різних імен, по одному з десяти циклів. З цих десяти циклів найбільше культурне значення мають цикли, які містять п'ять, шість і сім днів-імен… Результат всіх цих вираховувань руху коліс всередині коліс є погляд на час як стан з впорядкованих рядків тридцяти, тридцяти п'яти, сорока двох і двохсот десяти одиниць («днів»)… Для того, щоб ідентифікувати день в сорокадводенному ряді — і тим самим визначити його практичне і/або релігійне значення — необхідно визначити його місце або, іншими словами, його ім'я і в шестиденному циклі (наприклад, Ariang) і в семиденному циклі (наприклад, Вodа): виходить, що це день Вoda-Ariang і потрібно діяти відповідним чином. Для того, щоб ідентифікувати день в тридцятип'ятиденному рядку, потрібно знати його місце в п'ятиденному циклі (наприклад, Kilon) і в семиденному: виходить, що це, наприклад, Boda-Kilon.,.Для того щоб однозначно ідентифікувати день в двохсотдесятиденному рядку, потрібно знати імена з усіх трьох тижнів: наприклад, Boda-Ariang-Kilon, до речі, день, коли святкується найбільш важливе релігійне свято балійців — Галунган. Таким чином, для того, щоб охарактеризувати Галунган в балійській мові, потрібна комплексна ІКМ котра вміщає при накладенні один на одного тижневі структури — п'ятиденну, шестиденну і семиденну. В різних культурах подібні ідеалізовані когнітивні моделі можуть бути досить важкими[2].

Останнім часом спектр застосування концепції фреймів суттєво розширений: до нього увійшли лінгвістична семантика, когнітивна теорія метафори, прикладна семіотика, теорія репрезентації ментальних станів та дій тощо. Особлива чутливість до концепції фреймів та успішна асиміляція цієї концепції в лінгвістиці пояснюється тим, що по суті фрейм не є для неї абсолютно новим поняттям. Прямими аналогами або лінгвістичними прообразами такої концепції можна вважати ті лінгвістичні напрями, що займаються відмінковими «рамками» дієслів. Це насамперед відома «глибинно-відмінкова граматика» (Ч. Філлмор), а також концепція ситуаційно-рольового тлумачення лексичних значень та тематичних груп (Ю. Д. Ампресян, О. К. Жолковський, Ю. С. Мартем'янов, В. Ю. Розенцвейг, Ю. К. Щеглов та інші); теорія семантичних полів Й. Трира, концепція репрезентації певних типів лексичних значень мовою думок Lingua mentalis А. Вежбицької тощо. Найзначніші теоретичні та прикладні результати дає використання фреймів для розроблення систем розуміння природної мови.