Фрідліб Рунге
Фрідліб Фердінант Рунге (нім. Friedlieb Ferdinand Runge, нар. 8 лютого 1795, Більвердер біля Гамбурга — пом. 25 березня 1867, Оранієнбург) - німецький хімік-органік та аналітик.
Фрідліб Рунге | |
---|---|
нім. Friedlieb Ferdinand Runge | |
| |
Народився |
8 лютого 1795 Більвердер біля Гамбурга |
Помер |
1867 Оранієнбург |
Поховання |
|
Країна | Королівство Пруссія |
Національність | німець |
Діяльність | хімік, викладач університету |
Alma mater | Єнський університет, Берлінський університет |
Галузь | хімік |
Заклад | Вроцлавський університет[1] |
Науковий керівник | Йоганн Вольфганг Деберайнер |
Відомий завдяки: | відкриттю хініну та кофеїну |
Фрідліб Рунге у Вікісховищі |
Фрідліб був третьою дитиною у родині пастора Йогана Герхарта Рунге. Він з дитинства проявляв зацікавлення до різних хімічних експериментів.
Вивчав медицину у Берлінському та Геттінгенському університетах, медицину та хімію у Єнському університеті (доктор медицини, 1819, Берлін; доктор філософії, 1822, Берлін). Після трьохрічного турне по Європі, він викладав хімію у Бреслауському університеті (зараз Вроцлав) до 1831. З 1831 до 1852 він працював технічним директором хімічного заводу в Оранієнбурзі, але був звільнений та помер через п'ятнадцять років у бідності.
Його хімічні роботи включають хімію пурину, відкриття кофеїну, і дослідження великої кількості речовин отриманих із смоли.
Найважливіші наукові роботи присвячені вивченню органічних сполук, у тому числі алкалоїдів та барвників. У 1819 році він описав токсичні властивості атропіну та його здатність розширювати зіницю.
Автор трьохтомної монографії «Хімія барвників» (1834—1850), підручника «Основи хімії» (1846—1847).
Джерела
- Weinberg BA, Bealer BK. The world of caffeine. New York & London: Routledge, 2001. ISBN 0-415-92722-6.
- G. Kränzlein (1935). Zum 100 jährigen Gedächtnis der Arbeiten von F. F. Runge. Angewandte Chemie 48 (1): 1–3. doi:10.1002/ange.19350480103.
- H. H. Bussemas, G. Harsch and L. S. Ettre (1994). Friedlieb Ferdinand Runge (1794–1867): “Self-grown pictures” as precursors of paper chromatography. Chromatographia 38 (3-4): 243–254. doi:10.1007/BF02290345.