Фрідріх Лутц

У 1920 році Луц закінчив школу в Штутгарті. Він вивчав економіку в Університетах Гейдельберга і Гумбольдта в Берліні, де він зустрів економіста Вальтера Ойкена, і продовжив навчання в університеті Тюбінгена в 1925 році.

Перша робота Лутца була для Асоціації німецьких інженерних інститутів (нім. Verein deutscher Maschinenbau-Anstalten (VdMA)) у Берліні. Потім у 1929 році він зайняв посаду помічника Вальтера Ойкена в університеті Альберта Людвіга і жив у Фрайбурзі. У 1934—1935 роках він отримав стипендію Фонду Рокфеллера в Англії, після чого повернувся до Німеччини, щоб знову працювати на Ойкена.  Однак Лутц не зміг продовжити свою академічну роботу, тому що його ліберальні ідеї не підтримувались нацистським режимом.  У березні 1937 року він одружився з Вірою Сміт, також економісткою, і вони вирушили до США. Після того, як стипендія закінчилася, пара залишилася в Сполучених Штатах, і восени 1938 року Лутц пішов працювати інструктором в Принстонському університеті.

Під час Другої світової війни Лутц працював в Принстоні і виріс до звання професора. Його дружина працювала економістом в Міжнародному фінансовому відділі Принстонського університету, а потім у Лізі Націй, також розташованому в Принстоні, Нью-Джерсі. У той час він опублікував працю у якій виклав свою гіпотезу очікування. За 1951—1952 навчальний рік Лутц був запрошеним професором у Фрайбурзі, після чого залишив Принстон, а в 1953 році став професором в Цюрихському університеті. У 1962—1963 навчальному році він був запрошеним професором у Єльському університеті, але повернувся до Цюриха, де викладав до виходу на пенсію в 1972 році. Він помер у Цюриху через три роки.

Лутц і його дружина були давніми членами товариства Мон Пелерін, а Лутц був його президентом з 1964 по 1967 р.р.

Співпрацюючи з Ойкеном, Лутц перебував у оточенні ордоліберальної Фрайбурзької школи економіки і права, де Ойкен, Ганс Гросман-Доерт і Франц Бьом відмовились від традиційного німецького історичного та описового підходу, і почали працювати над базовими теоретичними питаннями ринкової економіки, які роблять конкурентоспроможною економіку. Після виходу Freiburg, Лутц продовжував в цьому ж ключі у Принстоні.

Слідуючи роботі Ірвінга Фішера  про проценти, Лутц видав свою важливу статтю «Структура процентних ставок» в 1940 році, в якій він описав гіпотезу очікування. Він розробив цю концепцію через три роки у своїй роботі «Теорія інтересів професора Хаєка».

Ще до переїзду до Цюріхського університету через його дружину Лутц зацікавився проблемами міжнародної валютної політики, а в 1950 році він і його дружина співпрацювали над книгою «Монетарна і валютна політика в Італії». У 1962 році він підсумував свою роботу з цих питань в невеликій книзі «Проблеми міжнародної економічної рівноваги», а потім у другій «Проблеми міжнародної ліквідності і множинного валютного стандарту», наступного року. У них він виклав свої аргументи, що найбільш ефективним і економічним методом протидії інфляції та девальвації, будуть цілком гнучкі курси обміну валют. Розуміючи, що це рішення було і буде неприйнятним для міжнародних банківських будинків. Будучи добре обізнаним з проблемами включення золота в обмін, він попередив, що таке включення має поєднуватися з золотою ліквідністю.

Фрідріх та його дружина також співпрацювали над «Теорією інвестицій фірми» (1951), серед інших публікацій.

• 1940 «Структура процентних ставок», Квартальний журнал «Економіка» 55: 36–63
• 1943 «Теорія інтересу професора Хаєка», Economica (нова серія) 10 (40): pp. 302—310
• 1967 Теорія інтересів Дордрехт, Нідерланди: D. Reidel

• Книга: Происхождение центральных банков
• https://en.wikipedia.org/wiki/Friedrich_Lutz_(economist)