Фрідріх Фангор

Фрідріх Фангор (нім. Friedrich Fangohr; 12 серпня 1899, Ганновер17 квітня 1956, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Фрідріх Фангор
нім. Friedrich Fangohr
Фангор — крайній праворуч (СРСР, 21 червня 1943).
Народився 12 серпня 1899(1899-08-12)[1]
Ганновер, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 17 квітня 1956(1956-04-17)[1] (56 років)
Мюнхен, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1916
Військове звання  генерал від інфантерії
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Нарукавна стрічка «Курляндія»

Біографія

8 грудня 1916 року вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. В грудні 1918 року вступив у добровольчу роту добровольчого полку «Гаазе» і призначений командиром взводу, потім перейшов у добровольчий батальйон «Петрі». 4 лютого 1920 року вступив в рейхсвер. З жовтня 1937 року — 1-й офіцер Генштабу 13-ї моторизованої дивізії, з лютого 1940 року — 41-го армійського корпусу. Учасник Польської і Французької кампаній. З 15 лютого 1941 року — начальник Генштабу 57-го армійського корпусу, з липня 1942 року — 4-ї танкової армії. Учасник Сталінградської битви. В червні 1944 року відправлений в резерв фюрера. З 25 серпня 1944 року — командир 122-ї піхотної дивізії, з 20 січня по 20 квітня 1945 року — 1-го армійського корпусу. В травні 1945 року призначений начальником німецького штабу зв'язку в штаб-квартирі союзників в Реймсі, який займався роззброєнням та інтернуванням німецьких солдатів. В травні 1948 року звільнений з полону.

Нагороди

Література

  • Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale des Heeres 1921–1945, Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang, Band 3: Dahlmann–Fitzlaff, Biblio Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2443-3, S. 417–418.

Посилання

  1. TracesOfWar
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.