Фрідріх III (герцог Лотарингії)

Фрідріх (Феррі) III (нім. Friedrich III., фр. Ferry III, 1238 або 1240 — 31 грудня 1302) — герцог Лотарингії в 1251—1302 роках. Також розглядають його як Фрідріха VI, рахуючи від перших герцогів Верхньої Лотарингії.

Фрідріх III
Народився 1240[1] або 1238
невідомо
Помер 31 грудня 1303[1]
невідомо або Нансі
Діяльність феодал
Знання мов французька[2]
Титул герцог Лотарингії[1]
Рід Лотаринзький дім[1]
Батько Матьє II (герцог Лотарингії)[1][3]
Мати Catherine of Limburgd[1][3]
У шлюбі з Margaret of Navarre, Duchess of Lorrained[1]
Діти Теобальд II (герцог Лотарингії)[1], Frederick of Lorraine, Bishop of Orléansd[1], Isabelle of Lorrained[1], Catherine of Lorrained[1], Agnes of Lorrained[1], Matthias de Lorrained[4] і Jean de Lorraine, Comte de Tould[4]

Життєпис

Походив з Лотаринзького дому. Єдиний син Матьє II, герцога Лотарингії, та Катерини Лімбурзької. Народився за різними відомостями 1238 або 1240 року. У 1251 році після смерті батька став новим герцогом. Втім реальна влада через молодість Фрідріха III належала його матері, що стала регентшею. Остання вступила у конфлікт з муніципалітетом Туля та його єпископом Жиле де Соркі, через бажання встановити владу над цим містом. За це її було відлучено від церкви.

У 1255 році після смерті матері оголошений повнолітнім. Тоді ж на виконання домовленості 1249 року відбулося весілля Фрідріха III з донькою Теобальда I, короля Наварри. Цей шлюб сприяв активному пофранцуженню Лотарингії. У 1257 році під час виборів короля Німеччини підтримував родича по матері Альфонсо X, короля Кастилії і Леону.

У 1261 році вимушений був погодитися з приєднанням графства Туль, де правили його родичі, до володінь Тульської єпархії. 1267 року Фрідріх III вступив у конфлікт з Вільгельмом де Транелем, єпископом Меца, та абатством Ремірмон, через намагання обмежити їх привілеї в Лотарингії.

1273 року підтримав Рудольфа Габсбурга при обранні королем Німеччини. У протистоянні з впливовими васалами вирішив спиратися на міста, надавши права буржуазії та муніципалітетам міст Нансі, Нефшато і Лонгві. У відповідь Адріан де Армуаз, сеньйор Максевіль, захопив у полон Фрідріха III, коли той повертався після полювання. Але зрештою за допомогою своєї дружини лотаринзькому герцогові вдалося звільнитися.

У 1283 році наказав збудувати фортецю Пломб'єр на землях Ремірмонського абатства, за що герцогу погрожували відлученням. У 1284 році після шлюбу небоги дружини герцога Фрідріха III з — Жанни Наваррської — з французьким королем Філіппом IV зв'язки Лотарингії з Францією суттєво зросли.

1291 року за ігнорування вимог Папського престолу щодо дотримання прав абатства Ремірмон папа римський Климент IV відлучив герцога від церкви і наклав на Лотарингію інтердикт. Лише 1295 року Фрідріх III замирився з Ремірмонським абатством. 1298 року підтримав Альбрехта Габсбурга у протистоянні з королем Адольфом Нассауським.

Помер Фрідріх III у 1302 році, його поховано в абатстві Бопре. Владу спадкував старший син померлого Теобальд.

Родина

Дружина — Маргарита, донька Теобальда I, короля Наварри й графа Шампані.

Діти:

  • Теобальд (1263—1312), герцог Лотарингії;
  • Матьє (д/н—1282), сеньйор Ена і Борегара
  • Фрідріх (д/н—1299), єпископ Орлеану
  • Фрідріх (д/н—1320), сеньйор де Пломб'єр, Ромон і Бремонкур
  • Герхард (д/н — після 1317)
  • Ізабелла (1272—1335), дружина: 1) Людвіга III Віттельсбаха, герцога Нижньої Баварії; 2) Генріха де Сюллі; 3) графа Генріха III де Водемон
  • Катерина (д/н—1316), дружина графа Конрада III фон Фрібурга
  • Агнеса (д/н—1275), дружина Жана II д'Аркура, маршала і адмірала Франції
  • Маргарита (д/н—1296), дружина графа Ебергарда I Вюртемберзького

4 бастарди

Примітки
  1. Cawley C. Medieval Lands: A prosopography of medieval European noble and royal families
  2. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  3. Pas L. v. Genealogics — 2003. — ed. size: 683713
  4. Lundy D. R. The Peerage

Джерела
  • Henry Bogdan, La Lorraine des ducs, sept siècles d'histoire, Perrin, 2005 (ISBN 2-262-02113-9)
  • Jean-Luc Fray, Villes et bourgs de Lorraine: réseaux urbains et centralité au Moyen Âge, (Presses Universitaires Blaise-Pascal, 2007), 270.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.