Фурманюк Артем Сергійович

Артем Сергійович Фурманюк (нар. 31 січня 1981, Ростов-на-Дону) — український журналіст-розслідувач та громадський діяч. Автор численних публікацій, присвячених донецькому клану, корумпованим представникам МВС, СБУ та прокуратури. Є одним зі співавторів книги «Донецька мафія. Перезавантаження». Співпрацює з виданнями «Остров», Радіо «Свобода», «Ракурс», Pro-test.

Артем Фурманюк
Народився 31 січня 1981(1981-01-31) (40 років)
Ростов-на-Дону
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання Київ
Діяльність журналіст, громадський діяч
Батько Сергій Фурманюк
Мати Катерина Фурманюк

Біографія

Народився 31 січня 1981 року в Ростові-на-Дону, де навчались його батьки.[1] Після закінчення навчання родина переїхала у Донецьк на батьківщину батька. Батько, Сергій Фурманюк — один із активістів Народного руху України у Донецьку у кінці 1980-х, незалежний журналіст-розслідувач, заступник головного редактора газети «Остро».[2] Відомий викриттям фальсифікацій у першому турі президентських виборів 2004 року в Донецьку.[3] Мати, Катерина Фурманюк, — також журналіст, спеціалізувалась на вугільній галузі.

Як журналіст починав працювати у донецькій опозиційній газеті «ОстроВ», у 2004 був прес-секретарем Донецького обласного осередку громадської організації «Пора!». У 2007 році Артем Фурманюк заснував сайт Pro-test[4], на якому публікував розслідування діяльності донецького кримінального клану, а також корупції в рядах МВС, СБУ і прокуратури. Частина його авторських матеріалів була використана укладачами антології «Донецька мафія», довідника про історію кримінальних угрупувань Донецької області, виданого фондом «Антикорупція».[3]

У 2010 році працював як оглядач «Радіо Свобода». 17 вересня 2010 року на сайті Радіо «Свобода» Артем Фурманюк опублікував статтю «Донецької мафії більше не існує. Де-юре…»[5], в якій критикував Генеральну прокуратури України, яка зняла звинувачення з лідера організованого злочинного угрупування Гіві Немсадзе, змінивши статус із «підозрюваного» на «випадкового свідка». Гіві Немсадзе українськими правоохоронцями був поданий у міжнародний розшук за підозрою у скоєнні 57 убивств на чолі організованої злочинної групи.[6] На наступний день після виходу статті Артем і його три товариші були жорстоко побиті міліціонерами.[6]

Зимою 2013—2014 року був активістом донецького Євромайдану. У березні 2014 під час захоплення Донецька проросійськими бойовиками був командиром десятки самооборони на мітингах у підтримку єдності України[7][3]. Після мітингу 13 березня 2014 року, на якому проросійськими бойовиками був убитий Дмитро Чернявський, Артем і ряд інших членів української самооборони були вимушені покинути Донецьк через переслідування з боку донецької міліції[8][9][10]. У квітні 2014 року став добровольцем «Правого сектору», виїжджав на розвідку у Донецьку область[3][11].

4 вересня 2014 року Артем Фурманюк брав участь у прес-конференції в УНІАН, на якій критично висловився на адресу комбата батальйону «Донбас» Семена Семенченка і повертається до журналістської діяльності[12].

31 серпня 2015 року Артем Фурманюк брав участь у мітингу під Верховною Радою проти «особливого статусу Донбасу», пропонованому у законопроекті № 2217 «Про внесення змін до Конституції України (у частині децентралізації влади)». Під час мітингу відбулись сутички демонстрантів з поліцією. 2 вересня Артем був заарештований у Справі 31 серпня за звинуваченнями у порушенні громадського порядку, організації масових заворушень та насильстві щодо працівників правоохоронних органів[13]. 27 листопада суд змінив міру запобіжного заходу з утримання під вартою на домашній арешт[14]. Судові засідання по справі тривають, адвокати затриманих звертають увагу, що події біля Верховної Ради не можна кваліфікувати як масове заворушення, тому що вони не супроводжувались захопленням приміщень та утриманням їх[15]. За свідченнями, Артем у сутичках з правоохоронцями участі не брав[13].

Примітки

  1. Артем Фурманюк - Біографія автора - Радіо Свобода. www.radiosvoboda.org. Процитовано 3 серпня 2019.
  2. "Острову" нет места ни в "Донбассе", ни в "Новом мире", ни на "Восток-Украине", или О том, как познаются в беде защитники свободы слова. Права Людини в Україні. Процитовано 2 серпня 2019.
  3. Донецкий журналист: находиться над схваткой не могу » Черноморская телерадиокомпания. Черноморская телерадиокомпания (рос.). 31 жовтня 2018. Процитовано 2 серпня 2019.
  4. http://pro-test.org.ua/
  5. Донецької мафії більше не існує. Де-юре.... Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 серпня 2019.
  6. Привіт від Немсадзе?. www.ukrrudprom.com. Процитовано 3 серпня 2019.
  7. Все було не дарма: п’ять розповідей учасників кривавого українського мітингу в Донецьку (рос.). Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
  8. Інфобюлетень Є-SOS.Крим.Схід від 27.03 | Громадський Простір. www.prostir.ua (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
  9. Gazeta.ua (27 березня 2014). Жертв донецької трагедії 13 березня переслідує МВС. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
  10. На Самооборону намагаються навісити загибель донеччан – активіст. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 лютого 2021.
  11. Развал добровольческого движения в Украине: от А до Я. OBOZREVATEL PLUS (рос.). 22 червня 2015. Процитовано 18 лютого 2021.
  12. Легендарный комбат Семен Семенченко - это бренд МВД. Не лучше Януковича?. OBOZREVATEL PLUS (рос.). 7 вересня 2014. Процитовано 19 лютого 2021.
  13. Поліція. Кого звільнити і кого звільнити. Українська правда - Блоги. Процитовано 19 лютого 2021.
  14. Суд звільнив з-під арешту ще одного підозрюваного у заворушеннях 31 серпня.. Збруч (укр.). 27 листопада 2015. Процитовано 19 лютого 2021.
  15. Тихий гучний процес 31 серпня. tyzhden.ua (англ.). Процитовано 19 лютого 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.