Євромайдан у регіонах України

У Дніпропетровську євромайдан збирається на Європейській площі у центрі міста. За різними даними на ньому одночасно збирались від 500 до 2 000 мешканців та гостей міста.

• 22 листопада Дніпропетровськ приєднався до протестної акції, яка отримала назву «Євромайдан». Близько 50 осіб спонтанно зібралися на Європейській площі в центрі міста, де провели короткий мітинг. Ініціатори акції, почувши рішення Азарова припинити євроінтеграцію і побачивши активність у Києві напередодні вночі, обдзвонили своїх знайомих і запропонували їм прийти. Також до акції приєдналися перехожі. Після мітингу маніфестанти під державними прапорами, прапорами ЄС, ВО «Свобода» та УПА вирушили пікетувати Облдержадміністрацію. Наступні дні дніпропетровчани також збиралися на Європейській площі аби висловити свою незгоду з діями влади та закликати до підписання Угоди про Асоціацію з ЄС.
• 24 листопада о 12 годині розпочалася перша велелюдна акція Євромайдан у Дніпропетровську, яка солідаризувалася з великою акцією в Києві. На мітинг прийшло кількасот осіб (за різними оцінками до однієї тисячі), серед яких були відомі митці, актори, поети Дніпропетровська.
• Увечері 25 листопада, на тій самій Європейській площі, під час зачитування судовими виконавцями постанови про заборону акції на Європейській площі Дніпропетровська, на людей, що зібралися на черговий мітинг, набігло багато т. званих «тітушок», молодиків міцної статури, які вщент розтрощили наметове містечко і жорстоко побили маніфестантів[139]. У момент побиття мирних маніфестантів нікого з правоохоронців, які до цього чергували на майдані, поруч не виявилося. Згодом з'явилася інформація про причетність до розгону мітингувальників віце-прем'єр-міністра України Олександра Вілкула і його креатури — секретаря міськради Максима Романенка.[140]
• 26 листопада — близько 22:00 на активістів євромайдану було скоєно напад, у наслідок якого було повністю знищего наметове містечко, а деякі з мітингувальників зазнали фізичних пошкоджень[141].
• 28 листопада — Дніпропетровський майдан відновив свою активність не зважаючи на заборону суду щодо проведення будь-яких акцій та мітингів на Європейскій площі[142].
• У наступні дні акція продовжувалася на Європейській площі та в місцевому центральному парку ім. Глоби. У будні дні акція збирає близько 200 осіб, у неділю, коли відбувається центральна акція, кількість зростає до кількох тисяч.
• 2 грудня на міському залізничному вокзалі знову відбулася надзвичайна подія. Молодики міцної статури сильно побили дніпропетровців, які збиралися їхати в Київ на Євромайдан.
• З грудня на дніпропетровському Євромайдані постійно збирають речі (теплий одяг, серветки, одноразовий посуд тощо) для людей, що знаходяться на київському майдані. Також з 6 грудня розпочато збір коштів для допомоги редакторові місцевої газети «Лица» Валерію Гарагуцу, якого було затримано в Києві за підозрою в побитті міліціонерів на вул. Банкова 1 грудня.
• 7 грудня активісти Майдану пікетували будівлю обласної державної телерадіокомпанії (51 телеканал), вимагаючи об'єктивності й незаангажованості в телевізійних новинах і авторських програмах. Вони вважають, що дніпропетровське державне телебачення, яке утримується на кошти платників податків, репрезентує тільки одну точку зору на події, які відбуваються в регіоні, — провладну. Ефір телеканалу не доступний представникам жодної політичної сили чи громадської організації, окрім Партії регіонів та її прибічників. Учасники акції передали генеральному директорові телекомпанії відкритого листа з вимогами «забезпечити однакове представництво всіх політичних сил в ефірі». З будівлі телекомпанії до протестувальників, окрім охорони, ніхто не вийшов[143].

• 1 грудня — в місті Дніпродзержинськ (Кам'янське) розпочалася безстрокова акція на підтримку євроінтеграції України. Періодично акція переростає у страйк біля Дніпродзержинської міської ради. Кількість мітингувальників на площах Дніпродзержинська коливається від 70-ти до 400-сот учасників. Ініціатором акції виступив місцевий осередок партії ВО «Свобода», в дніпродзержинському майдані також беруть участь представники партій і організацій таких як ВО «Батьківщина», УДАР, ВО «Тризуб» імені С. Бандери. Також на майдані присутні дисиденти, міська інтелігенція, діячі культури і письменники. Кожен може висловити свою думку і приєднатись до народного віче. Прості громадяни міста беруть участь у народних голосуваннях, пікетах, ухвалюють резолюції і колективні звернення, читають власні вірші та діляться своїми думками з приводу євроітенраційних подій в Україні, всіляко підтримують протестувальників Києва. Мешканці виступають за антикорупційні проекти опозиції, виступають проти свавілля місцевою влади та її бездіяльність, також активно обговорюють питання законної ліквідації пам'ятника Леніну в місті і перейменування міста з Дніпродзержинська на Кам'янське. Іноді дніпродзержинці самоорганізовуються і прямо з майдану вирушають до Києва. За порядком і охороною майдану від тітушок і провокаторів стежить Кам'янська козацька сотня українського козацтва та міська свідома спортивна молодь.

1 грудня 2013 року на 11 ранку біля будівлі міської ради зібралось близько 800 людей. Вийшли представники політичних партій, громадських організацій, студентських спільнот та просто звичайні люди. Останніх, до речі, була переважна більшість. Натовп скандував революційні гасла та закликали до повалення влади. Пересічні могли почути з натовпу такі лозунги, як «Януковича на нари», «Януковича на йолку», «В новий рік без зека», «Банду геть» тощо. На мітингу міг виступити кожен охочий.

Приблизно о 14 годині мітингувальники рушили на кільце 95 кварталу, і, оточивши його з усіх сторін, були там до сутінок. В цей час на кільці постійно було чутно клаксони автомобілів, котрі висловлювали свою підтримку і людям, і євроінтеграції в цілому. Там загальна кількість незадоволених зросла і стала рівною близько 1000 осіб.[144]

• 22 листопада о 18-00 близько 100 учасників зібрались на мітинг із вимогою підписання Угоди про асоціацію із ЄС.
• 24 листопада о 12-00 біля будівлі Донецької обласної державної адміністрації та пам'ятника Тарасові Шевченку понад 200 осіб зібралися на акцію протесту[145].

• 1 грудня біля пам'ятника Леніну зібрались близько 50 чоловік на акцію протесту проти силового розгону «Беркутом» Євромайдану[146].
• 7 грудня біля пам'ятника Леніну зібралися близько двох сотень незадоволених політикою уряду і президента. Мітингувальники засудили дії «Беркута» на київському Євромайдані, і зажадали прискорення процесу підписання угоди про асоціацію з ЄС. Акція проходила без партійної символіки. Мітинги планується проводити щодня о 12:00 та 17:00[143].

Зовнішні відеофайли
	Протестний майдан в Запоріжжі 1 грудня 2013

1 грудня в місті організовано протестний майдан як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві[147].

26 січня відбувся силовий розгін, почалися масові арешти, того ж дня за оцінками було затримано до 100 осіб (http://www.unian.net/politics/876806-v-zaporoje-militsiya-razognala-evromaydan-pod-oga.html)

Станом на 2014-01-27 21:41 знаходяться під вартою:

• співорганізатор ГО «Майдан» Артюшенко Ігор Андрійович[148]
• голова Запорізької Свободи Віталія Подлобнікова

2 лютого, за даними Ігора Артюшенко в мітингу на пл. Поляка узяло участь приблизно 2000 осіб на стороні Євромайдану, «Ополчение» антимайдану виставило 100 осіб.

25 листопада студенти пікетували Івано-Франківську ОДА, оголосивши вимоги до влади. Студентський революційний комітет оголосив про безстроковий страйк. За словами організаторів Євромайдану, наступного дня студенти також організують страйковий комітет та обиратимуть голів страйкових комітетів університетів і факультетів.[149][150]

7 грудня 2013 року у Броварах оголосили про створення Штабу народного супротиву, який за задумом активістів мав узяти на себе функції із мобілізації броварців на Євромайдан.[151]

11 грудня 2013 року, після штурму Євромайдану в Києві, активісти броварського УДАРу закликали міського голову Ігоря Сапожка терміново, вже 12 грудня, скликати позачергову сесію Броварської міської ради. На сесії запланували розглянути низку звернень до Президента, Уряду, силовиків і Верховної Ради України.[152]

21 грудня 2013 року на майдані Свободи, центральній площі міста, кілька сотень броварців зібрались на Народне віче. Приводом стала відмова міської влади від проведення позачергової сесії, на якій депутати мали від імені всієї громади висловити свою позицію щодо подій у країні. Мітинг зібрав Штаб національного супротиву.[153]

Броварський блок-пост на в'їзді з Києва, 20 лютого 2014 року

Ефір на телеканалі «ЕКТА» під час перебування телестудії під контролем Броварської народної ради

Віче на майдані Свободи з вимогою відставки мера Ігоря Сапожка, 24 лютого 2014 року

26 грудня 2013 року відбулася позачергова сесія Броварської міської ради. Депутати не підтримали вимоги місцевого Євромайдану, озвучені на віче 21 грудня.[154] Також під час засідання броварські журналісти влаштували протест проти політики Партії регіонів, зокрема проти побиттів і переслідувань журналістів та активістів Євромайдану.[155][156]

Після початку протистоянь на вулиці Грушевського та появи перших загиблих активістів у Києві, активізуються активісти й у Броварах. 23 січня 2014 року вони виходять на майдані Свободи, де оголошують про початок попереджувального страйку.[157] Страйк продовжився і в наступні дні. Люди виходили на мітинги та демонстрації 24, 25, 27, 28 січня та 1 лютого. 24 січня журналісти зауважили, що частина депутатів Броварської міської ради перестала підтримувати міську владу та зізналась у підтримці Євромайдану.[158] 25 січня активісти також навідались до голови Броварської районної адміністрації Петра Іваненка, де вимагали його відставки.[159] 27 січня під час мітингу активісти Євромайдану виявили у приміщенні Броварської районної ради близько 100 міліціонерів та близько 50-ти «тітушок». Активісти домоглися виведення тітушок з приміщення ради.[160] 28 січня активісти пікетували територію броварського «Беркуту».[161] 1 лютого 2014 року активісти Євромайдану влаштували автопробіг Броварами, а також пішу ходу з пікетуванням офісу Партії регіонів.[156][162]

15 лютого 2014 року під час віче на майдані Свободи активісти сформували та затвердили склад Броварської народної ради. Після мітингу близько 300 активістів навідались до маєтку одіозного лідера броварського осередку Партії регіонів Сергія Федоренка.[163]

Після подій 18-20 лютого 2014 року від 20 лютого на в'їзді до Броварів з Києва по Броварському проспекту активісти влаштовують барикаду та блок-пост, вибірково перевіряючи автотранспорт.[164] 21 лютого з Києва через блок-пост автобусом тікають працівники сумського «Беркуту». На барикаді його намагається зупинити загін самооборони, з автобуса відбувається стрілянина, внаслідок якої ранять одного хлопця. Після цього «Беркут» тікає до Княжичів, де міліціонери знову стріляють і розбігаються навсібіч.[165] Спочатку «беркутівців» намагаються спіймати мешканці села.[166] Згодом, завдяки втручанню депутатів від опозиції, їх доставляють до місцевого райвідділу міліції.[156][167]

21 лютого 2014 року Бровари стають одним із найперших міст, де під час активної фази Ленінопаду зносять пам'ятник Володимиру Леніну.[168]

23 лютого 2014 року після відправлення панахиди за Небесною сотнею активісти Броварської народної ради разом з іншими мітингарями беруть під контроль комунальну телестудію «Наше місто» (телеканал «ЕКТА»), розміщену у Броварській міській раді, яка до того припинила мовлення.[169] Однак вже 24 лютого нових журналістів, які взялися відновлювати роботу телестудії, силоміць виганяють з приміщення невідомі молодики. Під час цього невідомими командує одіозний депутат Броварської районної ради Олег Кищук. Після цих подій обладнання телестудії опиняється у неробочому стані, телебачення не відновлюють.[170] У подальшому з'явилась інформація про ліквідацію телестудії.[156][171]

23 лютого 2014 року активісти Броварської народної ради у штабі Броварської самооборони влаштовують зустріч із представниками місцевих міліції та інших відомств міста. У результаті емоційних виступів, керівники броварської міліції Сергій Семікоп і Руслан Хартанович подали у відставку.[156][172]

24 лютого 2014 року активісти скликали віче на майдані Свободи, під час якого висловили недовіру міському голові Броварів Ігорю Сапожку.[40] Ще 20 лютого мер вийшов з фракції та партії Партії регіонів[156][173], однак у відставку після віче та у подальшому не подав[174], при тому декілька разів ходив у відпустку.[175]

Протестувальники на Євромайдані в Луганську, 2 грудня

24 листопада в центрі Луганська, на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку близько 100 осіб висловили свою підтримку євроінтеграції. Перешкодити акції намагались донські козаки, які виступали проти зближення України з ЄС.[176]

Щоб унеможливити проведення зібрань протестувальників різних таборів на центральній площі почався монтаж ялинки,[177] хоча на початку листопада було ухвалене рішення про її встановлення на Ярмарковій площі (вул. Газети «Луганської правди»).[178]

26 листопада міськвиконком заборонив проведення масових акцій з 26 листопада 2013 р. до 14 січня 2014 р.[179]

1 грудня в Луганську протести в центрі міста відновились. Мітинг проходив під гаслом: «Януковича у відставку!».[180]

• 
  Демонстранти у Львові біля пам'ятника Тарасові Шевченку, 22 листопада 2013
• 
  Мітинг у Львові біля пам'ятника Тарасові Шевченку, 24 листопада 2013
• 
  Встановлення прапора Євросоюзу на флагштоку на Високому Замку у Львові 24/11/2013
• 
  Студенти біологічного і геологічного факультетів ЛНУ імені Івана Франка вирушають на студентський марш-похід містом до Євромайдану у Львові
• 
  ДПС не пускає автобус зі студентами на Євромайдан до Києва
• 
  Намети на львівському Євромайдані
• 
  Львівський Євромайдан майже на 95% складається зі студентів львівських вишів
• 
  Львівські студенти підвели теоретичну базу під Євромайдан

• 22 листопада — цього дня на позачерговій сесії Львівська міська рада прийняла звернення до президента Віктора Януковича з вимогою звільнити прем'єр-міністра Миколу Азарова та підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом.[181] Акція під Львівською облдержадміністрацією переросла у кількатисячну колону студентів, яка рушила вулицями до центру міста.[182] Ввечері зібралося близько 10 тисяч людей[183], переважно молодь та студенти. На мітингу їх підтримали міський голова Андрій Садовий[184], та колишній ректор Львівського національного університету імені Івана Франка Іван Вакарчук, інші політичні та громадські діячі Львова. Організатори заявили: акція безстрокова[185]. Також цього дня Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації оскаржив у суді проведення «Євромайдану» в місті. На думку позивача, масові заходи можуть завдати шкоду об'єктам культурної спадщини.[186] Зранку наступного дня стало відомо, що суд заборонив встановлювати «малі архітектурні форми» (намети) до 29 листопада.[187] Водночас, 23 листопада новопризначений голова Львівської облдержадміністрації Олег Сало назвав рішення суду «технічною помилкою» та пообіцяв, що розбереться у ситуації.[188]
• 25 листопада — о 12:00 студентські колони університетів імені Івана Франка і Лісотеху рушили на з'єднання з колоною Політеху. Загальна кількість учасників студентського маршу складала близько 10 000 осіб. Колона студентів рушила від пам'ятника Тарасу Шевченку до ЛНУ імені Франка, де вони з'єднались з студентами та викладачами університету. Мітингувальники скандували гасла «Україна в ЄС!», «Приєднуйтесь до нас!», «Слава Україні!», «Банду геть!», «Разом ми сила!», «Міліція з народом!», «Революція!».[189] Під час проведення Євромайданом віча, народний депутат від ВО «Свобода» Юрій Михальчишин назвав студентських активістів на сцені, які хотіли відімкнути йому мікрофон, «сопляками»[190]. Конфлікт виник після закликів організаторів віча проводити мітинг без участі політиків, і прохання до політиків покинути сцену. Слова Михальчишина викликали обурення у багатьох присутніх на Євромайдані.[191] Близько 22:30 у Львові на розі Грабовського та Коперніка ДПС зупинила автобус зі студентами львівських вузів, який прямували на Євромайдан до Києва. У водія автобуса забрано документи — студенти оточили авто мєнтів і скандують «Ганьба!» та «Революція!». Кількість студентів постійно зростає — підтягуються нові групи.[192]
• 26 листопада — Львівський Євромайдан зібрав понад 5000 студентів і школярів. Під вечір невелика кількість монахинь і прихильників секти Догнала організувала біля статуї Матері Божої коло пам'ятника Міцкевичу мітинг проти євроінтеграції. Їх охороняли 2 машини міліції і швидка допомога.[193]
• 27 листопада — понад 200 львівських студентів обійшли 12 консульств країн Євросоюзу у Львові, щоб подякувати тамтешнім спільнотам за підтримку українців щодо Євроінтеграції. До усіх консульств львівські студенти принесли спеціальні листи-звернення, однак найтепліше їх зустрів генеральний консул республіки Польща Ярослав Дрозд: «Я люблю студентів, бо вони по-новому дивляться на світ. Весь польський народ був би дуже радий, якби підписання Угоди між Україною та Євросоюзом відбулося, однак — це лише суверенне рішення України», — зазначив консул.[194] Прес-служба Львівської обласної ради повідомила про створення у 19 районах області Координаційних штабів, які очолили голови місцевих районних рад. Ще один Координаційний штаб очолив голова депутатської фракції.[195] За повідомленням нардепа Ігоря Васюника, працівники львівського ДАІ не випускають 13 автобусів, якими мітингувальники з Львова та області мали сьогодні ввечері виїжджати на київський євромайдан у супроводі машин народних депутатів. Окрім того, з трьох автобусів невідомі вкрали номерні знаки. Зібралось близько 500 людей, які готові йти і вимагати від начальника ДАІ припинити протиправні дії. Молодь з львівського майдану вже зголосилась прийти і пікетувати обласне управління МВС.[196]
• 28 листопада —
• 29 листопада —
• 30 листопада — Близько 10 тисяч львів'ян відправилося організованою колоною автобусів та автомобілів до Києва від місця збору під Львівською обласною радою.[197]

Віче на підтримку євроінтеграції проходили в місті починаючи з 22 листопада 2013 року України.[198][199][200][201][202]

24 листопада мітинг на площі Ринок на підтримку Євромайдану нараховував близько 4000 мешканців.[25] Під час мітингу колона людей з незареєстрованого релігійного угруповання УПГКЦ (так звана «секта Догнала») з вигуками і транспарантами проти Євросоюзу намагалась спровокувати на площі Ринок біля ратуші сутичку з учасниками віче на підтримку «Євромайдану». Коли прихильники євроінтеграції витіснили опонентів з головної площі міста, останні здійснили спробу зірвати Богослужіння у храмі Петра і Павла УГКЦ, але були й звідти вигнані парафіянами та учасниками мітингу, до яких приєдналось чимало небайдужих дрогобичан.[203][204][205]

2 грудня у Дрогобичі стартували широкомасштабні страйкові акції.[206]

Як повідомила 3 грудня Інформаційна Агенція ZIK з посиланням на міську Координаційну раду «Дрогобицький Євромайдан» «У Дрогобичі щодня збирають 10-15 тисяч гривень на підтримку акції у Києві».[207]

Миколаївці із Самооборони Майдану на Майдані Незалежності в ніч з 19 на 20 лютого 2014

Перша акція Євромайдану відбулася 22 листопада, почавшись о 17:00 на площі Леніна. Після мітингу купка активістів пройшлася головною вулицею міста Радянська, з транспарантом «Народ, нас кинули!», скандуючи гасла «Україна — це Європа», «Зека геть», співаючи славень та закликаючи мешканців міста долучитися до акції. Також активісти вирішили встановити цілодобове чергування на площі[209][210]. Незважаючи на руйнування міліцією наметів Євромайдану 22-23 листопада[211] та заборону судом проведення масових акцій з 24 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року, у Миколаєві сотні мешканців міста вийшли на Євромайдан 1 грудня 2013 року з плакатами «Зека на Йолку», «Янукович, геть» та іншими.[212]

Ще на початку грудня 2013 близько тисячі активістів з Миколаєва приїхали до Києва на підтримку Євромайдану. Тоді ж на розі Хрещатика і Інститутської миколаївською обласною організацією партії ВО «Батьківщина» був встановлений великий намет «Миколаїв» для обігріву і харчування протестувальників. Він був спалений Беркутом під час штурму Євромайдану в ніч з 18 на 19 лютого 2014 року[213].

• 
  Євромайдан 1 грудня 2013 у Миколаєві
• 
  Миколаївський «Майдан», 8 грудня 2013
• 
  Виступи на День Соборності України в Миколаєві 22 січня 2014
• 
  Євромайдан у Миколаєві 22 січня 2014
• 
  Євромайданівці Миколаєва традиційно завершують свій мітинг виконанням Гімна України, розташувавшись колом

Зовнішні відеофайли
	Відеозапис з «Євромайдану» Одеси
	Відеозапис з «Євромайдану» Одеси

Акція за ЄС в Одесі проходить без політичної символіки — виключно під прапорами України, Євросоюзу та Одеси. Одесити вимагають відставки уряду Азарова повністю підтримують вимоги «Київського Майдану». Безстрокову акцію протесту вирішено проводити до 29 листопада — до підписання Угоди про асоціацію України з ЄС. Здебільшого активісти збираються на Приморському бульварі біля Дюка. До речі, саме на пам'ятник герцогу де Рішельє місцеві жителі прикріпили прапор Європи[214]. Серед гасел одеського євромайдану окрім звичних можна також почути типовий одеський гумор:

Виктор Фёдорович, мы поняли ваш тонкий намек, поэтому, батя, мы стараемся.

Серед одеситів, що бажали поїхати до Києва та підтримати тамтешніх однодумців, майже усі дісталися до столиці. Єдиний інцидент пройшов у місті Котовськ, де автобус, на якому їхали активісти у Київ, невідомі закидали камінням, про що заявив голова одеського Фронту Змін та депутат Одеської міської ради, Олександр Остапенко.[215]

Євромайдан в Одесі

• 24 листопада — на одеський «Євромайдан» зібралося близько 300 людей. На цей час люди розбили 11 наметів, розвісили малюнки на підтримку асоціації та демотиватори на главу держави Віктора Януковича. Крім того, в ході акції організатори заходу активісти партії «Демократичний Альянс» зібрали пожертвування в розмірі 7864 гривень на продовження безстрокової акції біля Дюка. Як заявили активісти, на ці гроші будуть куплені намети та спальники, щоб активісти не мерзли ночами.
• 25 листопада — близько 2-ї години ночі Одеський окружний адміністративний суд задовольнив позов виконавчого комітету Одеської міської ради і заборонив проведення будь-яких масових заходів у місті до 31 грудня 2013 року. Заборона суду поширилася на центральні вулиці міста: Дерибасівську, Маразліївську, Приморський бульвар, Пушкінську та Рішельєвську, а також на площі: Думську, Соборну, Театральну, Катерининську і на великі ділянки центра міста: Міський сад, Потьомкінські сходи та декілька інших місць, зокрема ділянки біля будівель державних структур. Позивач, Олександр Іщенко, що працює начальником юридичного департаменту міської ради, заявив, що «заборона будь-яких акцій в Одесі є єдиною можливістю забезпечити добробут і розвиток міста». Підставою для звернення до суду став той факт, що відразу кілька організацій подали в мерію заявки на проведення масових заходів в один і той же час.[216]

У ранці 25 листопада, близько сотні міліціонерів оточили одеський «Євромайдан», після чого, не пропускаючи журналістів та помічників народних депутатів України, силовики пропустили у коло протестуючих близько 30-ти невідомих людей «спортивного вигляду». Невідомі силою розгромили наметове містечко та заштовхали намети у вантажівку. Перед цим депутат Одеської міської ради, Георгій Селянин, попросив міліцію дізнатися хто ці люди. У відповідь міліціянти заявили, що це туристи. Також відомо, що невідомі люди розмовляли болгарською мовою. Щоправда, ще до цих подій наметове містечко було вже майже згорнуто самими протестуючими, а вони самі не чинили опір міліції. Відомо також, що перед цим міліціянти, що чергували біля наметового містечка запевняли мітингуючих, що ніякого погрому не буде, це ж говорив і начальник юридичного департаменту міської ради, Олександр Іщенко[217]. Однак, все ж, міліція відвезла трьох активістів у Портофранківський РВВС. Серед затриманих: голова одеської обласної організації партії «Демократичний альянс», Олексій Чорний та ще два активісти. Згодом з'явилася інформація, що політика у РВВС побили, а також труїли газом, до того ж міліція порушила процедури, не записавши у журналі затриманого.[218] Після цього інциденту Чорний закликав місцевих жителів продовжити мітинг того ж дня.[219]

• 26 листопада — місцеві громадські організації заявили, що в Одесі порушують права людини і вирішили скликати круглий стіл. У прес-релізі громадських діячів йшлося[220]:

В Одесі осінь 2013 року видалася на рідкість складна і небезпечна для людей з активною громадянською позицією: розгін демонстрацій, арешти, побиття. Дійшло до того, що одеситам заборонили мирні зібрання. Так одеський суд вже вдруге забороняє в місті проводити мирні зібрання демонстрації і будь-які масові заходи. А це суперечить Конституції України, перший раз заборону був оголошений на 10 днів, а тепер-на півтора місяці.

• 27 листопада — наступного дня з міліції поступила інформація, що одеський «Євромайдан» рознесли комунальні служби. Відреагувавши на цю заяву, прес-секретар міської ради, Наталія Мальцева, спростувала заяву міліції.[221]
• 28 листопада — на Євромайдан прийшло близько сотні людей, здебільшого молодь. Того ж дня студенти Одеського Національного Університету імені І. Мечникова виступили у підтримку Асоціації з ЄС також студенти цього навчального закладу організували мирний страйк.[222][223]
• 29 листопада — в одному з найбільших торгових центрів центра Одеси «Афіни» громадські активісти провели флешмоб на підтримку євроінтеграції. Активісти в один момент завісили поручні маленькими прапорами Європи, зайнявши при цьому чотири поверхи торгового центру. Однак охоронці заборонили журналістам знімати процес флешмобу.[224]
• 30 листопада — наступного дня з Євромайдану Одеси до Києва, на чолі з одним з організаторів місцевого євромайдану, Олексієм Чорним, поїхало близько 50-ти активістів підтримати тамтешніх українців. За словами Олексія, до цього з Одеси на київський Євромайдан вже приїхало кілька сотень людей, яким не байдуже майбутнє України.[225] Того ж дня одеські активісти прийшли до Головного управління МВС, що знаходиться на вулиці Єврейській, на знак протесту проти побиття на Майдані Незалежності. До будівлі міліції, біля якої збираються силовики, завезли протигази. Поруч з будівлею вишикувалися понад 30 міліціонерів, інші правоохоронці перекрили проїжджу частину. Окрім того, до мирних мітингувальників приїхали священики Римо-Католицької та Української Лютеранської церков прочитати молитву та морально підтримати людей. Учасники акції висловили свої вимоги — розслідувати кримінальний злочин, а саме ті події, що сталися на майдані Незалежності у ніч на 30 листопада, а також відставки міністра внутрішніх справ України Віталія Захарченка. Також стало відомо, що виконувач обов'язків міського голови Одеси, Олег Бриндак, заявив, що силу проти мітингувальників застосовувати не будуть[226].
• 2 грудня — в зв'язку з тим, що одеські організатори євромайдану поїхали організовувати єврореволюцію до Києва, владу на одеському євромайдані намагалися захопити радикально налаштовані провокатори, проте надалі це їм не вдалося, і майдан продовжив жити своїм звичним життям.[227] Заходи в Одесі в тому форматі, що і був раніше відбуваються кожного дня. Біля пам'ятника Дюку встановлений мікрофон, до якого підходять люди і висловлюються на підтримку учасників акції протесту в Києві.
• 5 грудня — одесити пікетували консульство КНР з вимогою не підписувати жодної угоди із Януковичем, оскільки народ України йому повноважень на такі перемовини не давав[228].
• 7 грудня — рано вранці на автобуси, які везли одеситів на Народне Віче в Київ невідомі особи закидали камінням. «Незважаючи на те, що сьогодні два автобуси вивели з ладу, їх пасажири встигли на рейсові автобуси, інші добиралися автостопом. Крім того, на Київ пішло 3 великих автобуси по 120 осіб», — сказала представник прес-служби «Євромайдан-Одеса» Альона Балаба[229].
• 9 грудня — в зв'язку з тим, що міліція відмовлялася розслідувати інцидент з побиттям скла автобусів, які вирушали в Київ, аргументуючи це тим, що ніяких заяв про побиття до них не надходило та нібито не має підтвердження від очевидців, активісти євромайдану принесли під будівлю облдержадміністрації два лобових скла мікроавтобусів, які були розбиті невідомими під час перевезення людей на мітинг до Києва[230].
• 12 грудня — близько 500 одеситів підписали «Меморандум трьох поколінь», що засуджує силові дії по відношенню до демонстрантів на євроінтеграційних акціях по всій країні.[231][232] На Тещиному мосту студенти-активісти євромайдану провели «Мовчазний протест» — проти законопроекту з протидії екстремізму (№ 3718 від Партії регіонів). Автором проекту закону є народний депутат від ПР Вадим Колесніченко, який раніше заявив, що злочинцям місце за ґратами, а на організаторах Євромайдана і «злочинного путчу» лежить відповідальність за травми і збитки, що відбулися в ході мітингів[233].
• 14 грудня — пізнього вечора в Мережі опубліковано «Гімн одеського Євромайдану». Актори, журналісти, вчені, люди мистецтва й інші представники «креативного класу» Південної Пальміри самих різних національностей вирішили висловити своє ставлення до подій в країні[234].
• 16 грудня — одеські євромайданівці перехопили ініціативу «Демократичного альянсу», який в Києві зустрічав потяги, що прибули на антимайдан з плакатами та запрошенням відвідати євромайдан[235]. Одесити зустріли потяг зі студентами, які поверталися з антимайдану з гаслами «За п'ятірку став шестіркою!» та пропонуючи їм воду «для рабів»[236].
• 17 грудня — в Одесі ялинку на Думській площі прикрасили плакатами подібно до ялинки в Києві, також на євромайдані в Одесі з'явився Святий Миколай та іронічно привітали Миколу Азарова з днем народження[237].
• 19 грудня — в Одесі з'являються нові графіті в підтримку євромайдану[238].
• 21 грудня — ввечері в половині дев'ятого в Арцизі Одеської області підпалили машину активіста Євромайдану[239]. У ніч на 21 грудня одесити пов'язали більше 500 синьо-жовтих стрічок на металеві конструкції Тещиного мосту в Одесі^{[джерело?]}.
• 22 грудня — на народному віче в Одесі прийняли рішення не розходитися на свята[240].
• 23 грудня — Одеський апеляційний адміністративний суд відмовився скасувати рішення суду першої інстанції про заборону проведення в Одесі масових вуличних акцій до 31 грудня[241].
• 24 грудня — в Одесі біля будівлі Одеської облдержадміністрації розірвали на три частини портрет секретаря Ради національної безпеки і оборони України Андрія Клюєва на знак демонстрації того, що буде з людьми, які заявляють про розділ України[242].
• 25 грудня — одесити виступили проти репресій нинішньої влади та привітали українців з Новим Роком з побажанням «Нового Президента в Новому році».[243] Також на євромайдані в Одесі розпочався міжнародний фестиваль документального кіно про права людини[244].
• 26 грудня — Одеські журналісти виступили з вимогою відставки міністра МВС Захарченка та уряду Азарова у всьому складі, а також відставки Генерального прокурора України Пшонки[245]. В Одесі була представлена ​​революційно-інтелектуальна гра «Майданія»[246]. Одесити провели перфоманс на Потьомкінських сходах: близько сотні людей вишикувалися на сходинках так, щоб можна було прочитати напис «Ми Є!», під написом розтягнули величезний 12-метровий прапор України[247].

• 6 грудня — вранці депутати Рівненської міської ради ухвалили звернення до земляків із закликом приєднатися до страйку українських міст з 9 грудня .
• 7 грудня із Рівного активісти вирушили на підтримку Майдану до Києва. Вони розраховують, що на Київській трасі до них приєднаються інші водії, також із інших областей

26 листопада студенти Острозької академії приєднуються до студентського страйку[248].

• 7 грудня учасники акції на підтримку євроінтеграції України провели мітинг під стінами Ради міністрів АРК, а потім пройшли центральними вулицями міста до приміщення Постійного представництва президента України в Криму. В акціях взяли участь до півтисячі осіб. Під час пікетування учасники акції ухвалили резолюцію з вимогою розпуску Верховної Ради АРК, яка минулого тижня закликала президента запровадити в Україні надзвичайний стан[143].

• 7 грудня у Сумах на площі Незалежності відбувся мітинг на підтримку київському Майдану, на який, незважаючи на сніг і мороз, у центрі міста зібралися близько 700 людей, які скандували «Суми з вами!»[249].

Штаб протестного руху перемістився зі скверу біля пам'ятника Шевченку на площу Незалежності. Встановлено намети опозиційних партій, щоі працюватимуть як приймальні народних депутатів. Акція у неділю відбудеться о 12 годині. По буднях мітинги проводитимуться о 18:00[143].

Графіті на Салтівці, Харків.

У Харкові євромайдан збирається щовечора у неробочий час.[250] Кожної ночі з четверга на п'ятницю вчиняються напади на майно активістів-євромайданівців.[251][252] Харківський євромайдан вважається найбільшим на південно-східній Україні.[253][254]

11-12 січня у Харкові відбувся перший всеукраїнський Форум Євромайданів. Участь у форумі взяли 119 делегатів з 21-ї області та АР Крим. З них 93 делегати − представники громадських організацій, 37 − члени опозиційний парламентських та позапарламентських партій.[255] Крім того, на Форум зареєструвалися 80 спостерігачів.[256] Форум пройшов у режимі конспірації (місця проведення заходів тримали у таємниці до моменту початку[257]), за протидії Антимайдану та, ймовірно, окремих владних структур міста.

Хмельничани долучилися до народного спротиву, який триває у столиці. Підприємці, депутати, студенти, викладачі, школярі та звичайні громадяни яким не байдужа подальша доля країни. На протести вийшли організації та установи. Але усі комунальні організації та установи, необхідні для життя міста — водоканал, теплокомуненерго, освітні заклади, заклади охорони здоров'я — будуть працювати. У перші дні страйку на Майдан вийшли студенти Хмельницького МАУПу, гуманітарно-педагогічної академії, музичного училища, політехнічного коледжу та ін. Студенти цих вузів організували страйккомітети.

1 грудня студенти Національного університету ім. Івана Огієнка, Подільського державного аграрно-технічного університету та інших навчальних закладів вийшли на протест у місті, пройшовши колоною по вулицям. Далі багато мешканців міста збирались на віче під міськрадою, щоб виразити свої протести проти режиму та підтримати Євромайдан у Києві.

Черкаська облрада після нічного штурму 23 ciчня 2014

Нічний штурм Черкаської ОДА 27 ciчня 2014

Беркутівець i оператор телеканалу «ВІККА» Сергій Ефімов

Ввечері 22 та 23 листопада на Соборній площі перед будівлею Черкаської облдержадміністрації пройшли акції підтримки української євроінтеграції. 23 листопада громада міста разом із міським депутатом Миколою Булатецьким від партії «Батьківщина» намагались встановити намет, але загін міліції не дозволив цього зробити, тим самим тиснув на людей і фізично[258][259]. Взагалі, Євромайдан у Черкасах зібрав понад 1000 осіб[260].

22 січня правоохоронці перекрили рух автобуса із провіантом для майданівців у Києві, жителі спромоглись відстояти його і він рушив на столицю. Це спонукувало жителів міста до рішучих дій. Пообіді, активісти місцевого автомайдану[261] та місцеві ЗМІ[262] почали закликати людей до мітингу наступного дня. 23 січня о 18:00 біля облради був організований народний мітинг, який охопив близько 20 тисяч містян[263]. А пізно ввечері близько 300 активістів Євромайдану захопили будівлю Черкаської облдержажміністрації[264]. Але не надовго, так як підрозділи «Беркуту» о 23:00 силою витіснили їх із будівлі. Заарештовано було 58 осіб, одна дівчина, у котру кинули вазон з 4-го поверху будівлі ОДА, отримала серйозні травми голови[265][266][267].

Зранку 24 січня було повідомлено про можливий штурм мерії Черкас, всіх працівників жіночої статті було терміново евакуйовано.

26 січня, у Черкасах пройшло Народне Віче; протестувальники вимагали звільнення голови Черкаської обласної державної адміністрації Сергія Тулуба та голови Черкаської обласної ради Валерія Черняка. Представники опозиції народний депутат Леонід Даценко, голова обласної організації ВО «Свобода» Юрій Ботнар, депутат облради з «Батьківщини» Валентина Коваленко, голова обласного «УДАРу» Віталій Іляшенко вступили у перемовини з головою Черкаської облради Валерієм Черняком, його заступником Володимиром Вовченком та заступником голови ОДА Едуардом Івакіним про припинення масового затримання активiстiв, відставку голови Черкаської обласної державної адміністрації Тулуба, виведення роти «Беркуту» з Черкас і звільнення всiх затриманих[268]. Сторони не дійшли згоди.

В ніч на 27 січня відбувся другий штурм Черкаської ОДА iз використанням коктейлів Молотова, який був відбитий «Беркутом»[269]. Бійці «Беркуту» зачистили вулиці навколо ОДА, 12 осіб було затримано. Постраждали також журналісти — зокрема, кореспондент телеканалу «Інтер» в Черкаській області Станіслав Кухарчук[270]. Станом на 12 лютого, з 70 заарештованих 23 i 27 січня під вартою залишалося близько 10 осiб, останніх перевели на домашній арешт[271].

20 лютого активістами було влаштовано блокпост біля Черкас на початку дамби через Дніпро з метою унеможливлення проїзду тітушок. Пізно ввечері «Беркут» cилою розігнав блокпост. По активістах стріляли із помпової зброї та автоматів Калашникова. Постраждав фотокореспондент газети «Вечірні Черкаси» Ігор Єфімов.[270]

19 лютого мешканці смт Маньківки та м. Умані на трасі Одеса-Київ біля села Подібна встановили блокпост на дорозі, щоб перешкодити проїзду «тітушок» та спецпризначенців до столиці. У результаті наїзду невстановленого автомобілю, який пробивав дорогу внутрішнім військам, загинув Віктор Чернець[272].

20 лютого на цьому ж блокпості біля Умані близько сотні міцевих мешканців зупинили мікроавтобус із близько 10-ма міліціонерами, які їхали з Умані на Київ а також автобус, в якому їхало близько 40-ка так званих «тітушок». Тітушок було роззброєно, автобус спалено.[273]

• 25 листопада в Чернігові відбувся мітинг на Червоній площі, який, однак, було розігнано.[274][275][276]
• 7 грудня з 13-00 до 15-00 був мітинг, на якому було до 1000 чоловік.[277] На 10 грудня біля Червоної площі стоїть кілька білих агітаційних палаток «Батьківщини» і 2 палатки, в яких розміщуються мітингувальники. Міліції — 2 чоловіки на відстані 100 метрів від палатки. Кількість мітингувальників — близько 10 чоловік. Роздають газету «Слово Батьківщини». У ній заклик Юлії Тимощенко «брати владу у свої руки».