Філібелі Ахмад Хільмі

Народився 1865 року в Пловдиві[3].

Ім'я при народженні — Ахмад Хільмі. Також був відомий під прізвиськами Філібелі (родом з Філібе, османська назва Пловдива) і Шехбендерзаде (син консула). Батько Ахмада Хільмі, Сулейман-бей, обіймав посаду османського консула в Пловдиві[3].

Навчався спочатку у муфтія, потім закінчив середню школу. Після початку російсько-турецької війни 1877-78 років сім'я Ахмада переїхала в Едірне, потім — до Стамбула. Там він, можливо, закінчив галатасарайський ліцей, втім, частина істориків відкидає це[3].

Від 1888 року працював на пошті. Переїхав до Ізміра, але роботу на пошті продовжив. Незабаром по роботі був відправлений до Бейрута, там познайомився з членами комітету «Єднання і прогрес». Хоча відомостей про його життя та діяльність у Бейруті практично не збереглося, відомо, що він, як і багато членів комітету був змушений втекти до Єгипта. Там він прилучився до місцевого відділення комітету, а також видавав гумористичний журнал «Çaylak»[3].

Після повернення в Османську імперію 1901 року, був заарештований і відправлений у пустелю Феццан. Там приєднався до місцевого суфійського ордену. Після молодотурецької революції повернувся до Стамбула, видавав низку журналів, найвідоміший з яких ісламістський журнал «Ittihad-ı Islam». В опублікованих у цьому журналі статтях критикувався націоналізм. На думку Філібелі, Османська імперія протягом тривалого часу змогла об'єднати мусульман оскільки туркам не властивий націоналізм. Він писав: «Історичний борг турків — трудитися для блага мусульман. Якщо турки перестануть робити це, турецьку ідентичність буде зруйновано»[3].

Хоча Філібелі був близький до комітету «Єднання і прогрес», все ж він розходився з ними у поглядах і критикував їх. Після приходу до влади представників комітету видавані Філібелі журнали неодноразово забороняли, його навіть було вигнано в Кастамону, але 1911 року йому дозволили повернутися до Бурси[3].

Згодом написав низку робіт, як художніх, так і літературних, а також політичних. На противагу написаній Райнгартом Дозі «Історії ісламу» написав свою роботу з такою ж назвою[3].

Помер 1914 року в Бурсі за нез'ясованих обставин. Існує версія, що його вбито членами партії «Єднання і прогрес» або масонами. Похований у стамбульській мечеті Фатіх[3].

Найвідоміша робота Філібелі — фантастичне оповідання «Глибини фантазії» (тур. Amak-ı Hayal). У центрі оповіді — юнак на ім'я Раджі. Він отримав хорошу освіту, але так і не знайшов істини. Раджі намагається знайти її, вивчаючи різні вірування та філософії, але не досягає успіху. Одного разу юнак зустрічає суфійського шейха, той готує для Раджі каву і грає на флейті, ці дії викликають у головного героя сильні видіння[3].