Філіппенко Олександр Георгійович
Олександр Георгійович Філіппенко (рос. Александр Георгиевич Филиппенко; * 2 вересня 1944, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії Росії (1998). Народний артист Росії (2000).
| Олександр Філіппенко | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Александр Филиппенко | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Олександр Георгійович Філіппенко | |||
| Народився |
2 вересня 1944[1][2] (77 років) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |
 СРСР Росія | |||
| Діяльність | актор | |||
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1974) і МФТІ (1967) | |||
| Заклад | Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського, Театр на Таганці і Державний академічний театр імені Є. Вахтангова | |||
| Роки діяльності | з 1964 — тепер. час | |||
| У шлюбі з | Марина Ішимбаєва,d | |||
| IMDb | nm0277080 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Олександр Філіппенко у Вікісховищі | ||||
Життєпис
Закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна (1970). Художній керівник театру «Моно-Дует Тріо».
Фільмографія
- «Сині зайці або Музична подорож» (1972, клоун Саша)
- «Зупиніть Потапова!» (1974, Єрмоленко)
- «Про повернення забути» (1985, Ісаєв)
- «Я зробив все, що міг» (1986, Леонід Жилін)
- «Наш бронепоїзд» (1988)
- «Важко бути богом» (1989, Реба),
- «Серпень на спливі»/рос. «Убегающий август» (1989, Борис Краснов (головна роль)
- «Кроки імператора» (1991, Павло Ι)
та інші.
Знявся в українських фільмах:
- «Бумбараш» (1971, т/ф)
- «Народжена революцією» (1974—1977, т/ф, 10 а),
- 1983 : «Останній засіб королів» (т/ф, 4 с) — полковник «Джіґс»
- 1985 : «Чорна стріла» — Річард Глостер
- «Міст через життя» (1986, т/ф, 2 с),
- «Яма» (1990, актор),
- «Жінка для всіх» (1991),
- «Я сама» (1993, Вахрамєєв; Росія—Україна)
- «Майстер і Маргарита» (1994)
та інші.
Громадянська позиція
У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[3]
У червні 2018 року підтримав українського режисера Олега Сенцова, засудженого і ув'язненого у Росії[4]
Примітки
- Filmportal.de — 2005.
- ČSFD — 2001.
- Звернення ініціативної групи з проведення Конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму» і лист діячів культури на підтримку позиції Володимира Путіна по Україні та Криму. // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Процитовано 2014-3-16.
- Александр Филиппенко в поддержку Олега Сенцова // Радіо Свобода, 01.06.2018
Література
- Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.793-794; (рос.)
- Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.284-285. (рос.)
Посилання
- Олександр Філіппенко (рос.)
- Олександр Філіппенко: «під час собачого шоу мій пес розгубився, і мені все довелося робити за нього. Рачки. Головний приз — телевізор — дістався мені» (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.