Філіпп Леотар

Філіпп Леотар
фр. Philippe Léotard
	Філіпп Леотар, 1980-ті рр.
Ім'я при народженні	Філіпп Поль Андре Леотар ; (фр. Philippe Paul André Léotard)
Дата народження	28 серпня 1940
Місце народження	Ніцца, Франція
Дата смерті	25 серпня 2001 (60 років)
Місце смерті	Париж , Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас :
Громадянство	Франція
Професія	актор
Alma mater	Ліцей Генріха IV і Паризький університет
Роки активності	1965 — 2001
IMDb	ID 0529645
	Сезар (1983)
	Висловлювання у Вікіцитатах ; Філіпп Леотар у Вікісховищі

Філі́пп Леота́р (при народженні — Філі́пп Поль Андре́ Леота́р, фр. Philippe Léotard; нар. 28 серпня 1940, Ніцца, Франція — ^†25 серпня 2001, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, шансоньє. Лауреат премії «Сезар» 1982 року за найкращу чоловічу роль у фільмі «Інформатор» .

Біографія та кар'єра

Філіпп Поль Андре Леотар народився 28 серпня 1940 року у Ніцці в багатодітній сім'ї: у нього було чотири старші сестри та два молодших брати, один з яких, Франсуа, став політиком та очолював Міністерство культури (1986–1988)[1] та міністерство оборони Франції (1993–1995)[1]. Освіту здобув у Сорбонні, отримавши ступінь бакалавра мистецтв[2]. Познайомившись під час навчання з Аріаною Мнушкіної, у 1964 році разом з нею став засновником авангардної паризької трупи Театр дю Солей (фр. Theatre du Soleil).

Філіпп Леотар дебютував у кіно у другій половині 1960-х років. За життя Леотар знявся у понад 70-ти фільмах, граючи переважно другорядні ролі. Його знімали такі зірки французької «нової хвилі», як Франсуа Трюффо та Клод Лелуш. У 1982 році за головну роль у стрічці швейцарського режисера Боба Свейма «Інформатор» отримав премію «Сезар» як найкращий актор.

У 1992 видана збірка віршів Філіппа Леотара «Pas un jour sans une ligne». Як автор та виконавець Леотар записав кілька альбомів.

Особисте життя

Філіпп Леотар був одружений з акторкою Ліліан Кольє, від шлюбу з якою має двох дітей (сина Фредеріка, театрального художника, та доньку Летицію). У 1972-1981 роках перебував у шлюбі з акторкою Наталі Бай. У 1986 році, під час глибокою депресії, познайомився з Еммануель Гільбо, яка повернула йому смак до життя та народила доньку Фаустіну[3].

Філіпп Леотар помер 25 серпня 2001 року у Парижі від легеневої недостатності. Був похований 28 серпня, в день свого народження на паризькому цвинтарі Монпарнас.

Фільмографія

▼ Ролі Філіппа Леотара ▼


Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1970	ф	Макс і бляхарі	Max et les ferrailleurs	Лосфельд
1971	тф	Злочин і покарання	Crime et châtiment	Разуміхін
1971	ф	Дві англійки і континент	Les deux Anglaises et le continent	Diurka
1971	ф	Рак	Rak	Люсьєн
1971	кф	Камілла	Camille ou La comédie catastrophique	Оноре
1972	тф	Вишневий сад	La cerisaie	Лаша
1972	ф	У 20 років в Оресы	Avoir 20 ans dans les Aurès	лейтенант Перрен
1972	ф	Така красуня як я	Une belle fille comme moi	Кловіс Блісс
1973	ф	Камураска	Kamouraska	Антуан
1973	ф	День Шакала	The Day of the Jackal	констебль
1974	ф	Жульєт і Жульєт	Juliette et Juliette	Le dragueur de Juliette Vidal
1974	ф	Відкрита паща	La gueule ouverte	Філіпп, син
1974	ф	Середина світу	Le milieu du monde	Поль
1974	с	Тибетський дзвін	La cloche tibétaine	Володимир Петропавловський
1975	ф	Не такий вже і поганий	Pas si méchant que ça	Жульєн
1975	ф	Французький зв'язковий 2	French Connection II	Жак
1975	ф	Війна за нафту не матиме місця	La guerre du pétrole n'aura pas lieu	Падовані
1975	ф	Кіт і миша	Le chat et la souris	П'єр Шемін
1975	ф	Цькування	La traque	Поль Данвіль
1975—1990	с	Сінема 16	Cinéma 16	Жое Буске
1976	ф	Добрі та злі	Le bon et les méchants	дилер «Сітроена»
1976	ф	Конкістадори	Les conquistadores
1976	ф	Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф»	Le Juge Fayard dit Le Shériff	інспектор Мере
1977	ф	Урочисте причастя	La communion solennelle	Жак Граве
1977	ф	Тінь замків	L'ombre des châteaux	Луїджі
1978	с	Пані слідчий	Madame le juge	Гуерін
1978	ф	Відвідаємо маму, тато працює	Va voir maman, papa travaille	Венсан
1978	ф	Жудіт Терпов	Judith Therpauve	Жан-П'єр Мар'є
1979	ф	Коротка пам'ять	La mémoire courte	Френк Баріла
1979	с	Випадок на Френч-Атлантик	The French Atlantic Affair	Блондин
1979	ф	Слід гігантів	L'empreinte des géants	Люсьєн Шаба
1980	ф	Тиждень відпустки	Une semaine de vacances	доктор Сабуре
1981	тф	Номер 17	Chambre 17	інспектор Ліонель Дюсанті
1981	ф	Кльові дівчата	Les babas cool	Блез
1982	ф	Шок	Le Choc	Фелікс
1982	ф	Рай для усіх	Paradis pour tous	Марк Лебель
1982	ф	Інформатор	La balance	Деде Лаффон
1982	ф	Мора	Mora	Мора
1983	ф	Чао, блазень	Tchao pantin	Бауер
1983	ф	Зима 1960 року	Hiver 60	Андре
1984	ф	Нічиї жінки	Femmes de personne	Антуан
1984	ф	Дикі	Les fauves	Леандро Сантіні
1984	ф	Піратка	La pirate	№ 5
1984	ф	Римський заколот	Une rébellion à Romans	Jean Serve, dit 'Paulmier'
1985	ф	Малинівка	Rouge-gorge	Луї Дюкасс
1985	ф	Прощавай, барсуче	Adieu blaireau	Фред
1985	ф	Танго, Гардель у вигнанні	El exilio de Gardel: Tangos	П'єр
1986	ф	Нахаба	Le paltoquet	почесний продавець
1986	ф	Стан несамовитості	L'état de grâce	П'єр-Жульєн
1987	ф	Джейн Б. очима Аньєс В.	Jane B. par Agnès V.	убивця
1987	ф	Якби сонце не сходило	Si le soleil ne revenait pas	Арлеттаз
1988	ф	Заповіт убитого єврейського поета	Le testament d'un poète juif assassiné	Бернар Гауптман
1988	ф	Південь	Sur	Роберто
1988	ф	Філософський камінь	L'oeuvre au noir	Анрі-Максімільєн
1988	ф	Перекусна «Будапешт»	Snack Bar Budapest	Сапо
1988	ф	Ада у джунглях	Ada dans la jungle	Руді
1988	ф	Колір вітру	La couleur du vent	П'єр
1988	тф	Бенкет	Le banquet	Сократ
1989—1992	с	Чиллери	Chillers	Андре Арно
1990	ф	Бувають дні... Бувають ночі	Il y a des jours... et des lunes	співак
1990	ф	У оці змії	In the Eye of the Snake	Філ Анзер
1990	ф	Згаданий	Le dénommé (Oublie que tu es un homme)	Оклер
1991	ф	Плоть	La carne	Ніколя
1992	ф	Місто на продаж	Ville à vendre	Жан Булар, фізіотерапевт
1994	ф	Еліза	Élisa	Gitane Smoker
1995	ф	Знедолені	Les misérables	Тенардьє у 1942 році
1995	тф	Дитина у спадок	L'enfant en héritage	Сем Свіні
1995	ф	Пандора	Pandora	Рауль
1997	ф	Чорний Дью	Black Dju	інспектор Плеттше

Визнання

Нагороди і номінації Філіппа Леотара[4]
Рік	Категорія	Фільм	Результат
Премія «Сезар»
1978	Найкращий актор другого плану	Слідчий Файяр на прізвисько «Шериф»	Номінація
1983	Найкращий актор	Інформатор	Нагорода

Публікації

Philippe Léotard, Portrait de l'artiste au nez rouge, éd. Balland-Égée, 1988 ISBN 2715807201
Philippe Léotard, Pas un jour sans une ligne, éd. Les Belles Lettres, 1992 ISBN 225144002X
Philippe Léotard, Clinique de la raison close, éd. Les Belles Lettres, 1997 ISBN 2251440992

Примітки

Assemblée nationale website
Philippe Léotard étudiant en Lettres
Faustine Léotard de retour dans le Saumurois. Le Courrier de l'Ouest. 20 жовтня 2013. Процитовано 30 липня 2015.
Повний перелік нагород на номінацій Філіппа Леотара на сайті IMDb(англ.)

Посилання

Філіпп Леотар на сайті IMDb (англ.)
Філіпп Леотар на сайті AlloCiné (фр.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[:0-1] Assemblée nationale website

[2] Philippe Léotard étudiant en Lettres

[3] Faustine Léotard de retour dans le Saumurois. Le Courrier de l'Ouest. 20 жовтня 2013. Процитовано 30 липня 2015.

[4] Повний перелік нагород на номінацій Філіппа Леотара на сайті IMDb(англ.)