Наталі Бай

[1] Народилася 6 липня 1948 року у Менневілі (департамент Ер у Франції) в сім'ї художників Клода Бая та Деніз Кусте[2]. З раннього дитинства мріяла стати балериною і в 14 років поступила до Балетної школи в Монте-Карло (Монако). У 17 років одержала запрошення виступати в Нью-Йоркській танцювальній групі, навчалася мистецтва класичного та сучасного балету, багато гастролювала. Повернувшись до Франції, Наталі Бай зацікавилася театром і поступила до акторської школи Рене Симона, потім до Паризької консерваторії.

Кінодебют Наталі Бай відбувся 1972 року у фільмі Роберта Вайза «Два чоловіки» де вона зіграла невелику роль француженки. У 1973 дебютувала у Франції — Франсуа Трюффо зняв Наталі у невеличкій ролі завзятої асистентки режисера, якого зіграв сам, у фільмі «Американська ніч». Далі були невеликі ролі у фільмах Жан-Люка Годара, Марко Феррері, Моріса Піали, а у 1978 році Бей знову знялася у Ф. Трюффо у фільму «Зелена кімната».

У 1980 Наталі Бай зіграла роль у драмі Ж.-Л. Годара «Рятуй, хто може (своє життя)» (1980), яка принесла акторці премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Через рік вона отримала другий «Сезар» за роль у фільмі П'єра Граньє-Дефера «Дивна справа». У 1983 році за роль повії Ніколь у кримінальному бойовику Боба Свейма «Інформатор» Наталі Бай отримала премію «Сезар» у номінації «Найкраща акторка».

У 1980-і роки Наталі Бай, ставши однією з найзатребуваніших акторок комерційного кіно, продовжувала зніматися у авторських фільмах — таких, як «Наша історія» Бертрана Бліє (1984) та «Детектив» Жана-Люка Годара (1985).

Наталі Бай. Студійне фото, 1994

Наприкінці 1980-х Наталі Бай з'являлася на екранах порівняно рідко. У 1990 році зіграла одну зі своїх найзнаменитіших ролей — роль розведеної матері Камілли Вальмон у дебютному фільмі Ніколь Гарсії «Вікенд на двох». У 1999 році Наталі Бай знялася в мелодрамі Тоні Маршалл «Салон краси „Венера“» разом з Одрі Тоту й отримала Кубок Вольпі Венеційського кінофестивалю за найкращу жіночу роль у фільмі Фредеріка Фонтейна «Порнографічні зв'язки» (1999).

У 2000-і роки Наталі Бай часто знімалася у комедіях («Ваш вибір, Мадам», «Один йде — інший залишається»). Виконавши роль «залізної леді»-політика у трилері Клода Шаброля «Квітка зла» (2003), Наталі Бай з'явилася в амплуа крихкої й ранимої жінки у фільмах режисерів нового покоління: мелодрамах «Почуття» Ноемі Львовскі (2003) та «Я так довго чекав тебе» Т'єррі Кліфа (2004), а також у кримінальній драмі Ксав'є Бовуа «Молодий лейтенант», за роль у якому отримала ще одного «Сезара». У 2002 році Бай знялася в авантюрній трагікомедії Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш» разом з Леонардо Ді Капріо та Томом Генксом.

У 2008 році Наталі Бай зіграла головну роль у мелодрамі Жозіан Баласко «Клієнтка французького жиголо», у 2009 знялася в комедії про тяготи сімейного життя «Разом — це занадто». У 2010 акторка року вона з'явилася в драмі «Маленький світ» разом з Жераром Депардьє, а також знялася з Одрі Тоту у драмі «Комплексний відхід».

У 2002 році Наталі Бай була президентом[3] 27-ї церемонії вручення премії «Сезар».

1 січня 2009 року Наталі Бай удостоєна звання Кавалера ордена Почесного легіону[4].

У Наталі Бай є донька Лаура Смет (нар. 1983 р.) від відомого французького шансоньє Джонні Голлідея.

• Максимов Микола. «Прості історії» Наталі Бей // Новини кіноекрана. — К. : Українське відділення Всесоюзного бюро пропаганди кіномистецтва, 1984. — Вип. 4 (квітень). — С. 16-17.

• Наталі Бай на сайті IMDb (англ.)
• Наталі Бай на сайті AlloCiné(фр.)
• Світлана Агрест-Короткова. Наталі Бай: «Проти часу боротися неможливо, але важливо — не зупинятися!». Газета «День» (укр.). 23 грудня, 2011. Процитовано 29.07.2015.
• Наталі Бай на кадрах з фільмів