Хабатюк Юрій Федорович

Хабатюк Юрій Федорович - український поет, літературознавець.

Народився 14 березня 1940(19400314) року в селі Глинськ Здолбунівського району Рівненської області. Закінчив 10 річну школу. З 1957 по 1962 роки навчався на історико-філологічному факультеті Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. У 1962—1964 роках служив у лавах збройних сил. З 1965 по 1980 рік працював вчителем історії у селищі Мізоч. З 1981 по 1985 рік викладав у Рівненському державному педагогічному інституті ім. Д. З. Мануїльського. У 1983 році захистив кандидатську дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Особливості сучасної української поеми (до проблеми традиції і новаторства)», у спеціалізованій раді Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Науковий керівник — професор П. К. Волинський.
Використовував у своїй поетичній творчості традиційні форми східної поезії (рубаї, хокку) яким завдяки індивідуальнному стилю надав нового звучання. На думку кандидата філологічних наук Науменко Н. В. мова Хабатюкових хоку дає підстави твердити, що особлива увага поета була прикута до такої важливої риси японської поезії, як підтекст, виражений фігурами недомовленості за допомогою трикрапки, що зумовлює тривалішу логічну паузу під час читання вірша, внаслідок чого реципієнт може ґрунтовніше обдумати зміст і спроектувати його на власний досвід. Вивчав категорію простору і часу в літературознавстві.
Помер 14 березня 1985 року. Похований у смт Мізоч Здолбунівського району, Рівненської області.