Хав'єр де Віана

Хав'є́р де Віа́на (Javier de Viana; *5 серпня 1868(18680805), Канелонес — †25 жовтня 1926, Ла-Пас, Канелонес) — уругвайський письменник і політичний журналіст бланкістського спрямування.

Хав'єр де Віана
Народився 5 серпня 1868(1868-08-05)[1]
Канелонес, Уругвай
Помер 5 жовтня 1926(1926-10-05)[1] (58 років)
Країна  Уругвай
Діяльність письменник, журналіст, політик
Мова творів іспанська[2]
Партія Національна партія
 Хав'єр де Віана у Вікісховищі

З життєпису

Народився у родині Хосе Хоакіна де Віана (José Joaquín de Viana) та Десідерії Перес (Desideria Pérez), по батькові був нащадком губернатора Хосе Хоакіна де Віани (Jose Joaquin de Viana)[3]. Він здобув освіту в школі і ліцеї Ельбіо Фернандеса (Escuela y Liceo Elbio Fernández), згодом протягом короткого часу навчався на медичному факультеті Республіканського університету.

У 18-річному віці взяв участь у т.зв. революції Квебрахо (кінець березня 1886 року), — внутрішньому уругвайському протистоянні, — в результаті чого створив низку хронік, зібраних у книзі під назвою «Спогади про похід» (Recuerdos de una campaña), включена пізніше Хуаном Е. Півелем Девото (Juan E. Pivel Devoto) в працю «Хроніки революції Квебрахо» (Crónicas de la revolución del Quebracho)[4].

Він працював журналістом, спочатку в La Verdad (Трейнта-і-Трес), а вже пізніше в місті Монтевідео.

Разом з Еліасом Регулесом (Elías Regules), Антоніо Лусічем (Antonio Lussich), Ель В'єхо Панчо (El Viejo Pancho), Хуаном Ескайолою (Juan Escayola), Мартініано Легуїcамоном (Martiniano Leguizamón) та Домінго Ломбарді (Domingo Lombardi) брав участь у виданні El Fogón, найважливішому у жанрі гаучо в регіоні, заснованому Оросманом Мораторіо (Orosmán Moratorio) та Альсідесом де Марія (Alcides de María) у вересні 1895 року[4].

У 1896 році виступив редактором збірки оповідань Campo. У цей час він займався без особливого успіху сільськогосподарськими справами, орендуючи ранчо «Los Molles».

У 1899 році Хав'єр де Віана публікує свій роман «Гауча» (Gaucha), а ще через 2 роки — «Гурі» (Gurí).

Був задіяний у збройному націоналістичному повстанні 1904 року, в результаті чого був ув'язнений. Йому пощастило втекти і емігрувати до Буенос-Айреса, де він заробляв на життя, дописуючи у різні видання, на зразок Caras y Caretas, Atlántida, El Hogar, Mundo Argentino.

У період між 1910 і 1912 роками в Монтевідео були опубліковані різні видання, які містили його оповідання.

У 1918 році Хав'єр де Віана повернувся до Уругваю і працював у різних виданнях, зокрема в газеті El País. У 1922 році його було обрано заступником депутата від департаменту Сан-Хосе і посідав цю посаду наступний рік (1923).

Помер у місті Ла-Пас, Канелонес, 5 жовтня 1926 року. З його смертю пов'язаний ряд неузгодженостей[5].

Творчість

У творах Хав'єра де Віана яскраво представлена сільська тематика, зокрема виродження гаучо, і поділ тодішнього уругвайського суспільства на 2 партії[6].

Бібіліографія
  • Campo (1896)
  • Gaucha (1899)
  • Gurí (1901)
  • Con divisa blanca (1904)
  • Macachines (1910)
  • Leña seca (1911)
  • Yuyos (1912)
  • Cardos (1919)
  • Abrojos (1919)
  • Sobre el recado (1919)
  • Bichitos de luz (1920)
  • Ranchos: costumbres del campo (1920)
  • La biblia gaucha (1925)

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. {{cita libro|apellidos1=Goldaracena|Ricardo1=|título=El libro de los linajes No 2
  4. Bula Píriz (1989). Vida y obra de Javier de Viana. Процитовано 11 de julio de 2016.
  5. Google o como analizar un documento (36). 26 de octubre de 2018. с. 8.
  6. Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5 (рос.)

Джерело
  • Уругвайские рассказы. Перевод с испанского., М.: Госиздат худ.л-ры, 1957, 125 с. — С. 5 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.